Над чим працюєте, Майстре?

Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…

Драматургиня Наталія Данилевич:

– Нині я вже майже не працюю над новими творами, а переважно звертаюсь до своїх попередніх робіт. Більше займаюся виправленням і вдосконаленням того, що було написано раніше. Кожен мій твір змінюється з часом, і зараз я бачу можливість зробити їх кращими. Це своєрідне переосмислення і спроба донести свої ідеї в більш досконалій формі. Хоча за останній час написала сценарії для музичної школи «Чарівна прогулянка» і «Королева музики».

Нещодавно у мене відбулася дуже приємна подія, про яку мріє кожен автор. 19 травня на сцені Київського театру «Сузір’я» відбулася прем’єра моєї п’єси «Пан Коцький» за участю акторів Plastilin Studio. Прекрасна режисерська робота, молоді актори, які чудово передали емоції та характер своїх персонажів! Музика додала виставі особливого шарму, а майстерна хореографія гармонійно доповнила події на сцені. Сподіваюсь на довге життя вистави.

Як і всі ми, в першу чергу мрію про Перемогу і мир в Україні. Плекаю ідею написати нову п’єсу містичного характеру, де поєднуються проблеми минулого і сучасного. А ще хочеться видати п’єси мого тата і мої, побачити їх втілення на сцені.

Поет і вчитель Микола Романюк:

– Нині працюю над двома збірками. Перша – «Тік ілюзій». Це вибрані поезії 2014-2022 років, написані вже опісля виходу моєї дебютної збірки «Відверта поезія. Сходження». До неї увійдуть також біографічні матеріали та матеріали про моє селище Молодіжне. Друга «24:24», де будуть вірші з 2022-го по нинішній час. В ній в хронологічному порядку йдеться про війну і не лише, бо буде там і про Вічне: любов, щастя, час, пам’ять, про нашу мову і про нас.

Також з дітьми в школі працюємо над відродженням імені нашої Іванівської поетеси Тамари Гнатівни Журби. Досліджуємо творчий і особистий шлях, зібрали цікаві матеріали, плануємо цьогоріч зробити виставковий стенд (якщо, звичайно, не закриють наш навчальний заклад, бо ходять такі чутки).

За останній час вдалося не так багато, але і не так мало. З початку року мав кілька публікацій віршів у газеті «Народне слово», журналі «Дзвін», у книзі Владислава Сердюка «Микола Давидов та його краєвидний сад», в альманасі «Шевченковий блокпост». Написав передмову до книжки дитячих віршів Тамари Журби «У Чаклунському лісі» (вона побачила світ завдяки наполегливій праці і фінансуванню Владислава Сердюка та редакції «Інгульского степу»). Разом з дітьми презентували книгу в бібліотеці. Зібрали фотоматеріали, листи, особисті речі (друкарську машинку, рукописи, періодику) Тамари Журби. Переписуємося з Валентиною Берендою, донькою поетки, що мешкає в Аргентині. Неодноразово влаштовувались розіграші і продажі останніх примірників першої збірки, після яких всі виручені кошти перераховувались на благодійну організацію долинських волонтерів «Птахи Фенікси», або ж на моїх друзів, що перебувають в лавах ЗСУ.

Мрію, певно, як і всі, щоб Добро перемогло зло, щоб наш народ вистояв і спільними зусиллями розбудував нову сучасну сильну успішну та єдину Україну.