Гострі кути Овального кабінету

З 20 січня не знає спокою майже вся планета. Що не день, то нові трампізми, їх обговорюють та обмірковують мільйони людей. Серед заяв президента США чимало – глобального значення, але нас із вами має цікавити будь-який пчих Дональда Трампа, пов’язаний з Україною.

В інтерв’ю улюбленому телеканалу Fox News Трамп розкритикував команду свого попередника: «Джо Байдену дали дуже погані поради щодо України, як і щодо всього іншого». Це миттєво спричинило явно узгоджену реакцію: радник із національної безпеки Майкл Волц санкціонував масове звільнення чиновників, відповідальних за підготовку рішень про підтримку України. Це означає, що замість них набиратимуть нових, яким знадобиться час, щоб увійти в курс справи, перечитати сотні томів, провести десятки нарад. Зрозуміло, у кожного складеться своє ставлення до нашої країни, і не факт, що позитивне або хоча б об’єктивне.

А далі ця хвиля неминуче відобразиться на щоденних зведеннях для великих хлопців, які ухвалюють рішення, – Келлога, Волца, Рубіо та самого Трампа.

Уявімо просту й цілком реальну ситуацію: почалися консультації, і для того, щоб Трампу зустрітися з Зеленським, потрібно налагодити контакти на нижчому рівні. І держсекретар Марко Рубіо цікавиться у підлеглих: «Хто зустрічатиметься з нашим новим міністром оборони? Хто в Україні відповідає за стратегію воєнних дій та весь комплекс ЗСУ?» А йому у відповідь: «Ну взагалі-то Умеров і Сирський, але насправді контролює і звільняє генералів народна депутатка Мар’яна Безугла». Рубіо резонно питає: «Ху із Мар’яна?» У відповідь люди в чорному лише розводять руками…

Тим часом містер президент викликає свого міністра фінансів Скотта Бессента і запитує: «Скільки мільярдів ми вбахали в Україну? Але не тих, які пішли нашим фірмам за зброю, а реальних баксів, переказаних з рахунку на рахунок?» І цей, даруйте, Скотт називає цифру більшу, ніж статки самого містера президента. Відфакавшись та ковтнувши дієтичної коли, Дональд Трамп тут же доручає провести аудит використання коштів американських платників податків, а заразом логічно цікавиться: «А чи затягнула пасок сама Україна, чи обмежила свої витрати, не пов’язані з обороною?» І отримує добірку інформації на десяти аркушах. На першій сторінці вказано зарплату гендиректора «Укрпошти» Смілянського, вдвічі більшу за платню президента США та в 14 разів – за грошове забезпечення бійця в окопах під Покровськом.

Далі – директор «Укрнафти» Сергій Корецький із річним доходом 27 млн грн. «Хау мач?!» – вигукує містер президент, ошелешено заглядає на останню сторінку, в графу «Усього», і посилає за Ілоном Маском: нехай повчиться в українців, а водночас підготує пропозиції, скільки Україна може інвестувати в економіку США.

І тут, на наше нещастя, Трамп згадує численні публікації в американській пресі про корупцію в Україні. А заразом і запевнення Володимира Зеленського, що нашій корупції ось-ось настане кирдик. «Вері інтрестинг», – шепоче містер президент і просить людей Ікс із ЦРУ занести свіженьку довідку про корупцію. Довідка затягла кілограмів зо два, а її першу сторінку прикрашає мордата фотографія головного психіатра ЗСУ Олега Друзя, який після 24.02.22 примудрився купити стільки всього, аж Тетяна Крупа заплакала.

Останнім у списку корупціонерів із тризначною нумерацією значиться невідомий Трампу нардеп Бондарєв, який організував канал переправлення ухилянтів – письмово попросив прикордонників дозволу на виїзд 23 чоловіків як водіїв з власного супроводу. «Мексика відпочиває, – вражений містер президент. – Не країна, а чорна діра якась!» І відкриває теку з написом «Good news from Ukraine», а там – лише один аркуш із коротким текстом:

Дорогий дядечку Дональде!

Пише тобі голова Добровеличківської громади Володя Осієвський. Нумо разом розробляти запаси літію, якого у нас більше, ніж у Гренландії та Лапландії разом узятих. Приїдь сам або присилай Маска – зустрінемо як рідних!

З повагою або, як кажуть у вас, – бест вишес.

– Гуд бой, – міркує Трамп. – Зеленський, Осієвський – яка різниця? Був би літій, і не було б війни.