Об’єдналися, що далі?

12 листопада сталася подія, яка пройшла практично непомітно для місцевих ЗМІ. З посади голови Катеринівської об’єднаної територіальної громади (ОТГ) Кіровоградського району пішла у відставку Тетяна Терещенко. Можливо, це перший випадок у практиці утворення об’єднань територіальних громад України, тим більше що вибори в цій ОТГ відбулися зовсім недавно – у 2017 році. Проте нас цікавить не сам факт зміни керівництва в окремо взятій громаді, а стан справ у територіальних новоутвореннях. Це основа адміністративно-територіальної реформи, яка повинна завершитися в 2020 році створенням 1450 ОТГ. Саме на них ініціатори реформи покладають сподівання на забезпечення сучасних стандартів якості життя сільського населення за рахунок перерозподілу повноважень на користь сільських громад, із відповідним перерозподілом фінансових зобов’язань.

В ОТГ як в ОТГ

Влітку цього року група журналістів побувала в Катеринівці, де голова розповідала про стан справ в ОТГ, і екскурсія дійсно вразила. Потрібно зазначити, що Катеринівка й без реформи була одним з найкращих сіл області, оскільки тут розташоване ПАТ «Кіровоградське рудоуправління» (РУ), від якого в основному й залежить рівень надходжень до сільського бюджету, але не лише тому. Давно відомо, що генеральний директор РУ Володимир Кухта належить до числа так званих соціально відповідальних керівників, він небайдужий до стану справ на селі, де він і проживає. Саме на таких ОТГ найкраще демонструвати успішність адміністративно-територіальної реформи, оскільки тут і до неї життя було організоване на заздрість деяким райцентрам, не кажучи вже про звичайні села. Не дивно, що ОТГ тут утворилася однією з перших в області, і, можливо, не в останню чергу завдяки досвіду Катеринівської ОТГ процес утворення нових громад в області ввійшов у практичну площину. Але ось такі кадрові колізії, тобто відставка голови, свідчать, що в надрах ОТГ відбуваються процеси, про які нам практично нічого не відомо. Нічого не відомо й про подальші перспективи реформованих територій, особливо після закінчення «медового місяця», тобто трьох років державної підтримки, за які громади повинні створити власний промисловий потенціал для власної ж спроможності. Іншими словами, для забезпечення достойного життя населення хоча б на рівні «дореформеної» Катеринівки – з комунальними послугами, асфальтом, магазинами, роботою та іншими соціальними перевагами розвиненого суспільства.

Зрозуміло, що нова якість організації процесів життєдіяльності громад вимагає й нової якості управління. Іншими словами, якість управлінських рішень не лише фахівців, але й депутатського корпусу, повинна бути зовсім іншою. Одна справа – бути депутатом сільської ради з населенням у кількасот чоловік, з обмеженим бюджетом, і зовсім інша – забезпечувати життєдіяльність громади з населенням кілька тисяч чоловік, яке живе на території площею з велике місто. Погодьтеся, що це зовсім інший рівень відповідальності як для майбутніх депутатів, так і для фахівців, яких, до речі, ще потрібно готувати.

З такою постановкою питання погодилася й секретар Катеринівської сільської ради Тетяна Забродська. Вона каже, що інформація про заяву на звільнення від голови ОТГ впала як сніг на голову, але позачергова сесія підтримала проект рішення про звільнення, і вчорашній секретар стала фактично виконуючим обов’язки голови Катеринівської ОТГ. Потрібно зазначити, що Тетяна Іванівна є досить досвідченим управлінцем сільської ланки, адже в системі працює з 2005 року – як секретарем ради, так і бухгалтером, проте з новими обов’язками навіть їй управлятися непросто: «Роботи, звичайно, додалося. Раніше я займалася організаційними справами, сиділа у своєму кабінеті, а тепер потрібно бувати і в районі, і в області, але по території ще не їздила – багато організаційних проблем. Відповідальність змінилася, не знаю, на скільки мене вистачить. Я ж не готувалася, щось треба зрозуміти, щось знати. Без підготовки працювати складно».

Ще б не було складно, адже населення ОТГ – більше трьох тисяч, а територія – 89,4 квадратних кілометри, не набагато менше, ніж територія, яку займає обласний центр! До ОТГ входять 9 населених пунктів, що теж додає складності в плані не лише організації життєдіяльності, але й звичайної комунікації. Знову ж таки, завдяки підтримці РУ інфраструктурні проблеми вирішуються на пристойному рівні, але й цього не вистачає. Наприклад, потрібно ремонтувати два мости, які перебувають в аварійному стані. Тепер це відповідальність громади, але роботи потрібно виконувати за правилами, які встановлює держава, тобто через проведення тендерних процедур. І це негативно впливає на динаміку реалізації запланованих заходів, і не лише з мостами, але й із закінченням будівництва ФАПу чи ще чогось.

На місці ще більше переконуєшся, що створення ОТГ у багатьох випадках лише відстрочує вирішення нагальних проблем села. Наявний спадок, тобто існуюча інфраструктура, а ще більше «підйомні», тобто державні субвенції на розвиток ОТГ, якось не дуже стимулюють розвиток місцевих продуктивних сил. Людям би впоратися з поточною проблематикою, але ж колись доведеться думати й про розвиток місцевої промисловості, особливо там, де немає такої потужної підтримки: «Чесно кажучи, про це ще особливо не думали. У нас із робочими місцями складається непогано, бо багатенько людей працює в Кіровограді, у селищі Новому, є Обознівський психоневрологічний диспансер, а так, щоб щось створити, я навіть не знаю».

Знову ж таки, Катеринівська ОТГ типова для, можна сказати, зразкових ОТГ, які утворилися навколо спроможного села, але навіть тут таки потрібно буде вирішувати проблему кадрового забезпечення, мається на увазі управлінського, якщо село налаштоване розвиватися. Перспективним напрямком для створення на селі серйозної виробничої структури та робочих місць могла б стати комунальна сфера, бо село практично випало з зони впливу Міністерства ЖКГ, але й там потрібні будуть фахівці.

Центр впливу

Символічно, що Катеринівська сільська рада (вона ж Катеринівська ОТГ) функціонує в одному будинку з Кіровоградським рудоуправлінням, підкреслюючи таким чином нерозривність зв’язків ОТГ з бюджетоутворюючим підприємством. Відчувається, що для генерального директора Володимира Кухти справи ОТГ не лише близькі чи зрозумілі, але й професійно цікаві. Розмова з ним відбулася не в формі класичного інтерв’ю, оскільки визначений перелік питань не здатен охопити величезний спектр проблематики об’єднань територіальних громад і українського села в цілому. Володимир Валентинович переконаний, що децентралізація є логічним кроком у трансформації села, без чого воно приречене: «Децентралізація, звичайно, потрібна, але вона повин­на проводитися послідовно, а не уривками, як зараз. У нас є приклад Грузького, яке не приєдналося до нас, є приклад Могутнього, яке теж в останній момент якось відійшло вбік, і вони тепер спостерігають, як у нас справи. Ну спостерігають, і що? Доріг у них немає, прогресу немає».

Володимир Кухта знає, що добробут і успіх майбутніх ОТГ залежать від наявності потужного промислового потенціалу, а селам, де немає підприємств для напов­нення бюджету, потрібно негайно приєднуватися, що й доводить приклад Первозванівки, де є Інгульська шахта, чи Катеринівки. Він каже, що часто на перешкоді вступу до ОТГ стоїть… місцева бюрократія, і наводить приклад того ж Могутнього, яке начебто не хоче об’єднуватися з Катеринівкою, «бо люди побачили, що ви зробили з Володимирівкою». «Питаю, що ж ми зробили, а потім зрозумів. У Володимирівці, у сільраді сиділо, щоб ви розуміли, 8 управлінців, а тепер залишився лише один – староста. І все робиться, як і раніше. Тому ніхто й не хоче приєднуватися, бо їм і так добре».

Взагалі, переконання Володимира Кухти в шкідливості та зайвій забюрократизованості сільських рад досить несподівано дало відповідь і на питання про пошуки шляхів створення промислового потенціалу сільських територій. Він наводить вислів мера столиці Швейцарії про те, що людям байдуже, хто сидить і що робить у муніципалітеті, людям потрібні якісні послуги: «Людям важливо, щоб транспорт рухався, щоб у кранах була вода, у будинках – тепло, щоб дороги були. Розумієте, заради чого потрібні сільради? Заради комунальних послуг! Якщо цього немає, якщо в сільраді коштів вистачає лише на заробітну плату чиновникам, то такі сільські ради непотрібні!»

Ось цього поки що не розуміють ні на місцях, ні в Києві, причому навіть не в теоретичному контексті «наближення послуг до людей», а в практичному, тобто в необхідності реальної програми створення потужних комунальних підприємств для надання мешканцям ОТГ комунальних послуг. Все ж просто: людям потрібні послуги, за які вони будуть платити підприємству, а те – робити відрахування в бюджет, але таких підприємств поки просто не існує. Усі інші варіанти створення робочих місць і сподівання на багатих інвесторів можуть так і залишитися мріями.

У Катеринівській ОТГ зроблено дійсно багато також у плані отримання повноважень на управління землями сільськогосподарського призначення, у тому числі й за межа­ми населених пунктів. Нагадаю, що територія ОТГ складає десятки тисяч гектарів! Тільки тепер стає зрозумілим не лише стан справ з землекористуванням, але й перспективи наповнення бюджету громади. Можливо, у силу цього, навіть у фактично промисловій Катеринівці, перспективу розвитку вбачають у землекористуванні, у розвитку аграрного бізнесу. Питання лише в рівні його віддачі соціальній сфері, хоча Володимир Кухта погоджується, що потрібно використовувати усі можливості, буквально «чіплятися» за будь-яку можливість створення на селі промислового потенціалу.

Післямова

Схоже, що справжні труднощі для села виникають не на етапі реформування, а з’являться пізніше. Дуже можливо, що за рік-два «кохання за згодою», тобто умовляння добровільно визначитися з приєднанням чи створенням ОТГ, закінчиться, і держава усіх поставить перед фактом, визначивши конфігурацію громад без їхньої згоди. Проте й державі слід потурбуватися про майбутнє громад хоча б на рівні підготовки управлінського персоналу. Щось не чути, щоб в українських вишах почали готувати фахівців саме для ОТГ, без чого рівень дилетантства не подолати.

Фото Павла Волошина, «УЦ».