Велике тваринництво Поворознюка

Зразу пояснимо, що слово «велике» в заголовку не має ніякого стосунку до «великих» президентських проєктів, адже в Україні раніше казали не корови, а велика рогата худоба, і кількість поголів’я інших родів «тваринних військ» була й справді великою, як і птахівництва. Зараз від цих галузей залишилися «ріжки та ніжки», тим не менше, м’ясної продукції на полицях магазинів в рази більше, ніж було за часів розвинутого тваринництва. Про ці парадокси й сучасний стан ми розмовляємо з директором агрофірми «П’ятихатська», президентом футбольного клубу української Прем’єр-ліги «Інгулець» з смт Петрово Олександром Поворознюком.

– Доброго дня, що з голосом, нездорові?

– Трішки застудився, ангіна, але запитуйте.

– Я сьогодні не про футбол. Ваше господарство займається тваринництвом? Наскільки це складно, як допомагає держава?

– Держава не допомагає нічого, тваринництвом займаємося, бо обіцяли людям. У нас є корови, кури, гуси, качки, свині, барани, телята – усе є.

– Виходить, ви фактично зберегли всю, як зараз кажуть, лінійку колгоспного тваринництва?

– Не зберегли, а навпаки, ще додали, бо качок і гусей не було, баранів теж не було. Я прийняв ферми, де були корови, телята та свині. Усе. Більше нічого не було, а зараз і кури, і качки, і гуси…

– А чому ж тоді всі кажуть, що живністю займатися невигідно?

– Якщо нічим не займатися, то нічого і невигідно.

– А що вам дає тваринництво?

– Ми регулярно, щороку маємо 20 відсотків прибутку на тваринництві, є плюс-мінус, але невеличкий прибуток маємо. Звичайно, це вигідно.

– Ваш приклад суперчить стану речей з тваринництвом в інших господарствах чи районах.

– Знаєте, коли я прийшов у 2006 році, дав слово, що збережу тваринництво, тому й тримаю. А для того, щоб його не просто тримати, а щось з цього мати, потрібно працювати. От ми працюємо й маємо.

– А можна трішки пройтись по цифрах – яке поголів’я, рентабельність, яка мета?

– Я ж вам кажу, що на рік є рентабельність усього тваринництва, прибуток є. З урахуванням того, що ми годуємо тих же свиней без біодобавок, у нас все натуральне. У нас є магазини, ми зробили свою мережу, тому все натуральне. Ми робимо напівфабрикати з натурального м’яса, йдемо шляхом переробки – і все виходить.

– Скільки людей зайнято в тваринництві, це теж важливо?

– Із загальної кількості працівників господарства, а це 360, десь 100 чоловік працюють на фермах.

– Ого! Так ваші кількісні показники можна порівняти з колишніми колгоспами!

– Та у мене воно так і залишилося. Ми так уже 15 років.

– А як на тваринництво впливають закупівельні ціни, бо молочне стадо скорочується через них? Вже й люди не тримають корів, бо за молоко платять копійки.

– Розумієте, я в цьому аспекті можу посперечатися, тому що в нас, якщо свині і йдуть на нуль або невеликий збиток, бо годуємо лише натуральним, то за рахунок молока ми виходимо на рентабельність, на прибуток в межах 20% на рік, тобто молоко нас витягує, і за молоко на сьогоднішній день нам платять нормально, 10 грн 80 копійок. Ми все молоко продаємо на Світловодський масложиркомбінат.

– І ця ціна вас влаштовує?

– Ну, звичайно.

– Але дехто каже, що в них собівартість молока ледь не 25 гривень, бо корми дуже дорогі.

– Може, в них і так, але, коли я прийшов, у нас надій був 4 літри на корову, коза більше дає, то, можливо, і в них так? Ми зараз надоюємо 25 літрів на корову, і в нас виходить нормально. Потрібно відповідально підходити до цієї справи. Ми перевели корів на монокорми, у нас корови постійно на фермі, і ми годуємо монокормами цілий рік.

– Типу, вони у вас в стаціонарі?

– Так, ми їх не пасемо, у нас силос цілий рік, усі корма вирощуємо самі.

– А як же раніше корів виганяли в літні табори, це було обов’язково?

– Зараз ми робимо по-іншому, вони в нас цілодобово в приміщенні, поставили витяжку, гарна вентиляція, все, як годиться.

– Важко справлятися з усім вашим тваринним різномаїттям? Це ж не просто, потрібні фахівці, зоотехніки, і так далі?

– Я ж кажу, у нас на тваринництві працює 100 чоловік, є фахівці і по тваринах, і по птиці, звичайно.

– А в чому причина, що з розвалом колгоспів першим постраждало тваринництво, стало нерентабельним?

– Та сама причина, з якої почали розпадатися колгоспи. Це було врегульовано на рівні держави, щоб погробити колгоспи, – і все, що тут незрозумілого?

– Я часто задаю запитання, відповіді на яке ніхто не знає: чому в СРСР було найбільше тваринницьке поголів’я, але й найбільший дефіцит м’яса, черги? Хоча в кожному колгоспі тримали тисячі тварин, у кожному районі були великі спеціалізовані господарства. А потім все зникло, а м’ясо з’явилося, як і курячі яйця…

– Яйця в нас взагалі нарозхват, не встигаємо виписувати працівникам. У нас замкнутий цикл господарства, виробляємо всі крупи, крім рису. Є власні крупорушки, реалізація – через мережу. Ми все виробляємо – олію, крупу, макарони, тому й усе своє.

– Щодо тваринництва. А як держава допомагає?

– Дякую, що не заважає.

– Оце одне?

– Так.

– А як же державні дотації на поголів’я чи живу вагу?

– Є якісь дотації, якась підтримка, але я цим навіть не цікавлюсь по одній простій причині: якщо в держави візьмеш гривню, то приїдуть перевірки, і з тебе витягнуть на 10 гривень. Я живу спокійно, кредитів державних не беру й сплю спокійно.

– Як кажуть класики, щаслива ви людина, жарт.

– Так, з державою зв’яжися, то як почнуть перевіряти! Єдиний раз я взяв корів – розпродувався колгосп, я купив 200 телиць. Через державну програму мені дали 200 тисяч гривень дотації на ці телиці. То я за них пережив 28 перевірок, кожному отвези, кожному щось подай, розкажи. У результаті вийшло, що там нам давали документи, що господарство племінне та має право продавати, а вийшло якесь непорозуміння з паперами. Я все здав в облдержадміністрацію, усе було нормально, це ж вони повинні перевірити, я ж нічого не підробляв. Коротше, морока – і тільки.

– А якщо подивитися в масштабах країни, хоча б і на вашому прикладі, потрібно відроджувати тваринництво? Можливо, в масштабах області?

– Я вам скажу, що цього не слід чекати, і цього вже не буде. Прийшла та формація керівників, управлінців, ви ж бачите, для яких головне – гроші, гроші та гроші. Люди для них ніколи не були й не будуть на першому плані. Ви подивіться по селах, де господарства розпалися на 50 фермерських, одноосібників, хто чим допомагає селу?

– Буває, що допомагають, – і серйозно, і епізодично, дороги розчистять від снігу, ще щось.

– Так, епізодично, але ми ж про тваринництво.

– Тобто державної підтримки тваринництва немає, але ж обіцяли за рахунок підтримки збільшити поголів’я ВРХ і свиней до 3 мільйонів і таке інше.

– Це знаєте, як цього року рапортують, що зберуть 100 мільйонів тонн зернових. Я буквально вчора об’їхав усі поля й побачив, що фузаріоз так лупить пшеницю, що це просто жах! От просто слів немає! Такі великі колоски, але вони будуть напівпусті! Я розумію, що в районі лише 15-20% фермерів мають обприскувачі, вони обробляють посіви. Соняшник теж тля просто знищує, це вже треба наймати літаки й дельтаплани, але я впевнений, що цього ніхто робити не буде, тому хвороби будуть розвиватися. Через вологу почалося дуже багато хвороб, а вони рапортують, що 100 мільйонів тонн зберуть, розумієте?

– Чесно кажучи, ви здивували. Усі вважають, що тваринництво нерентабельне, а ви кажете навпаки й доводите це власним прикладом.

– Тваринництво хоч і невелику рентабельність, але має. Але найголовніше, що цей прибуток стабільний. От просто, щоб зрозуміли, 15-20% дає за рахунок молока корів, тому що ми до цього ставимося дуже серйозно, ми вирощуємо телят, про молочність я уже казав. Є господарства, де надої ще більші, до 40 літрів на корову, але це породи американські, а в нас прості – чорно-ряба, голштини. Я вважаю, що в нас нормально, у когось ще краще, бо там біодобавки, але я на це не пішов, тому що я сам люблю м’ясо й хочу, щоб воно було натуральне. І вся фішка в тому, що в нас усе натуральне, у магазинах і ресторанах теж.

– Я вам дуже дякую за розмову, але без футболу ніяк. Що ви думаєте про українську збірну на Євро? Що буде далі?

– Я не хочу казати, що буде, я хочу сказати те, що є. З таким ставленням до футболу їх ще в аеропорту треба…

– Радикально…

– Я б декого на другій хвилині вигнав би з поля й забув. Одні понти. Та ти ж за Україну граєш! Ти повинен в підкат головою йти! Отак треба грати, а тут одні понти… Грати треба!