Потік листів та дзвінків від наших земляків, які живуть за кордоном, не тільки не зменшується, він збільшується. У них не лише слова підтримки та співчуття, а й розповіді про конкретну допомогу нашій країні. Шукайте знайомі прізвища та знайте: про вас не забувають.
Олександр Вавінський, Ізраіль:
– Дорогие мои земляки! С болью в сердце пишу эти строки. Мы любим Украину и ее гордый и непобедимый народ. Нам дороги друзья и знакомые, каждый уголок нашего города. Гложет чувство вины, что я не в Украине сейчас. Но мы поддерживаем вас, как можем. Нашей дочери предложили участвовать в концерте от русского культурного центра, она отказалась и сказала все, что думает об этом. Концерт отменили, все музыканты отказались. Нашего зятя Дениса заблокировали на ФБ из-за его высказываний, но он эту проблему решил просто. Ходит в майке с надписью «путин-х-ло».
Родные, мы с вами. Украина победит! Героям Слава!
Дмитро Кононченко, Китай:
– Повідомлення про те, що путлєр оголосив нам війну, я побачив рівно об 11 годині ранку за місцевим часом. Саме заварив собі чаю, ввімкнув стрічку новин в телефоні… і ледь не обпікся окропом. Вдома (в Україні) ще спали. Батько мені навіть не повірив, сказав, що це, напевно, якийсь фейк. Але ми тут вже знали, що під вогнем ракет Харків, Київ, Маріуполь…
Перші три дні, звісно, були найважчими. Ці дні ми тут також майже не спали. Дуже нервували. Мій колега та його дружина саме з Харкова. Він навіть посивів за ці дні. Але дякуючи мужності нашої армії, цілісності й жертовності нашого народу з кожним днем стає зрозуміло, що плани загарбників летять до біса. Замість легкої прогулянки вони отримали в нашій Україні справжнє пекло. Вони зовсім не розуміють ні нас, ні нашу ментальність, ні того, на що ми здатні, коли об’єднані. До того ж і весь світ став на наш бік і підтримує нас. Навіть Китай, хоч і досить повільно, починає повертатися в наш бік. Хотілось, звісно, більш дієвої підтримки. Вірю, що вона буде.
Я розумію, як вам зараз важко. Хтось скаже: легко писати це, знаходячись за тисячі кілометрів… Але так сталося. І ми повинні бути разом. Усі, хто вважає себе українцем, де б він не був.
Анна Кузнєцова, Швеція:
– Дорогие мои! День 24 февраля перевернул жизнь миллионов. В самом страшном сне я не могла себе представить, что россиянин и белорус будут воевать с украинцем.
Что перед тем, как позвонить родным, у меня будет замирать сердце – в порядке ли они? Это страшно. Но вам страшнее.
Шведские новости говорят только о событиях в Украине. Люди выходят с украинскими флагами на митинги. Все хотят остановить войну. Мои друзья пытаются вывезти родственников. Пока безуспешно. СМИ пишут о том, что скоро эвакуировавшимся украинцам будет предоставлен статус граждан ЕС – с правом на работу. Обещают помочь с жильём.
Я не знаю, насколько вам эта информация пригодится. Вы защищаете свои улицы, дворы, дома и не собираетесь бежать. Вы объединились. Вы – сильные. Мы, здесь, гордимся вами. И не только защитниками, но и теми, кто просто держится, не впадает в панику, не вешает нос, не плачет. В сложных ситуациях по-другому нельзя.
Самое главное – дома сохранять покой. Чтобы не напугать детей, чтобы не боялись пожилые родители.
Всех обнимаю. Мирного неба и солнечной весны! Она обязательно наступит!
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...