Штирія підтримує Кіровоградщину та українських біженців

Одна із найзахідніших точок Кіровоградщини – це місто Голованівськ із населенням біля шести тисяч осіб. Усе, що західніше, вважається зараз в Україні синонімом слова «безпечніше». Тож біля шести тисяч українців – майже стільки ж, скільки мешкає у Голованівську, – прихистила земля Штирія, що в Австрії. Це приємне співпадіння, адже Штирія за розміром приблизно така сама, як Кіровоградська область, і є нашим регіоном-побратимом. Між владою й громадою обох територій – давні дружні стосунки.

Про ситуацію із прийомом, розміщенням та реєстрацією українців ми розмовляли із Крістофером Піеберлом, керівником центру реєстрації біженців у місті Грац, земля Штирія, Австрія.

За його словами, центр працює з 16-го березня, і за цей час майже шість тисяч людей отримали тут інформацію, підтримку, їжу, турботу та теплий прийом. Біженці звертаються сюди й у випадках, якщо їм ніде зупинитися, бо на другому поверсі розгорнуто тимчасові місця для ночівлі – є і загальна зала, і окремі невеликі кімнати для родин з дітьми. Іноді автобуси з біженцями приїздять серед ночі, тому в центрі, який знаходиться на території величезної виставкової зони, облаштували все необхідне. З початку пандемії коронавірусу ця будівля стояла порожньою, тож тепер слугує для гуманітарних цілей.

Це спільний проєкт муніципалітету міста Грац та землі Штирія. Якщо перевести це на українські реалії, то в Австрії міська рада та обласна адміністрація й рада працюють у тісній взаємодії, щоб полегшити доступ біженців до всіх послуг. Велику підтримку в цьому надають поліція, біржа праці, а також такі міжнародні благодійні організації, як «Червоний Хрест» та «Карітас».

«У перші тижні було дуже багато людей, за добу ми реєстрували до трьохсот дітей та дорослих. І щодня збиралися на нараду, щоб вирішити, як краще все організувати. Зрештою, ми розташували кабінки в тому порядку, в якому різні організації має відвідувати людина – від реєстрації в поліції до взаємодії із «Карітас», пронумерували їх, облаштували зону для очікування та для дітей, поставили екран, на якому висвічуються номери, що їх отримують люди, встановили столики з їжею та напоями», – розповідає пан Піеберл.

На вході до будівлі біженець має обов’язково пройти тест на коронавірус, навіть якщо людина вакцинована. Далі перша стадія – спілкування з поліцією, потім наступна – заповнення документів для отримання так званої «блакитної картки», яка робить перебування на території Австрії легальним і дозволяє людині звертатися на біржу в пошуку роботи та працювати. Наступна станція – тут можна отримати медичну страховку, а також, якщо потрібне місце, де жити, земля Штирія надає соціальне житло або шукає можливості підселення біженців у будинки до тих австрійців, котрі готові прийняти родини з України. Фінальна станція – це кабінка, де працює організація «Карітас», яка відповідальна за персональну підтримку й консультування біженців. «Карітас» видає фінансову допомогу, продуктові набори, надає психологічну підтримку.

У будівлі реєстраційного центру є й окрема локація, яка надає інформацію біженцям про можливості, що їх має місто Грац для всіх людей у сфері громадського транспорту, освіти, виховання дітей, культури, вивчення мов, спорту та інше. До речі, проїзд у громадському транспорті Штирії безкоштовний для всіх біженців з України, так само, як і проїзд платними дорогами Австрії, а також відвідування публічних парків.

Зараз Реєстраційний центр приймає 50-60 людей з України кожного дня. Тут добре налагоджені всі процедури, і місто Грац заслужено пишається якісною комплексною підтримкою українців. Усе ж процедури верифікації громадян та отримання «блакитних карток» займають певний час. Кожен випадок, коли, наприклад, чоловік має українське громадянство, а його дружина й дитина – російське чи білоруське, розглядається окремо й вирішується протягом більш тривалого періоду часу.

Дуже різні люди прибувають у Штирію. Частина з них не потребують фінансової підтримки чи житла, бо можуть самі забезпечити себе та мешкають у готелях чи в друзів. Але вони повинні обов’язково зареєструватися у муніципалітеті та поліції, тож все рівно приїздять на цю локацію. Також вони отримують тут медичну страховку, що є обов’язковим у випадку звернення до лікарні. Тоді медичні послуги надаються Австрією біженцям безоплатно. Інші українці зацікавлені в тому, щоб знайти роботу й почати забезпечувати себе самим. У цьому допомагає Біржа зайнятості, котра опікується пошуком роботи для всіх – і для австрійців, і для іноземців.

«Щоб отримати дозвіл у Службі ринку праці, необхідно мати “блакитну картку”. Наразі цей дозвіл отримали 245 людей у ​​Штирії. Але я вважаю, що цей процес рухається досить швидко, зважаючи на всі необхідні перевірки, котрі має пройти людина, претендуючи на роботу в Європейському союзі. Крім того, переважна більшість біженців – це жінки з малими дітьми, котрі навряд чи можуть працювати по 40 годин на тиждень і при цьому встигати дбати про дітей. Звісно, важливою умовою роботи є знання німецької мови, вивчення якої потребує часу», – каже Крістофер Піеберл.

За його словами, в Австрії дуже багато людей хочуть допомагати українцям і допомагають, віддаючи речі, фінансуючи благодійні фонди, надаючи безкоштовне житло. Так, на початку великий наплив біженців був приголомшливим, але приголомшливим у позитивному сенсі. Цей виклик дав можливість акумулювати ресурси й усіх добрих людей, котрі прагнули надати підтримку українцям.

«З початку війни до Австрії прибуло близько 320 тис. людей з України, але 84% з них просто виїхали в інші країни, як-от Італія, Іспанія, Португалія тощо. Ми вважаємо, що це тому, що вони мають там зв’язки з місцевими українськими громадами. Більшість із  тих, хто залишається тут, в Австрії, кажуть нам, що хочуть тут працювати. Але вони також, звісно, ​​прагнуть якнайшвидше повернутися додому», – розповідає пан Піеберл.

Від початку вторгнення Росії в Україну сотні людей телефонували в Реєстраційний центр Штирії, пропонуючи одяг, взуття, кімнати у своїх будинках, гроші. Тут, звісно, перед керівництвом міста та регіону виникали виклики, пов’язані із необхідністю захистити біженців від загроз, пов’язаних із трудовим рабством, із фінансовими маніпуляціями, і завдяки співпраці всіх секторів – влади, громади, бізнесу, силових структур – це вдалося й вдається досі, вже другий місяць поспіль. І Австрія планує й надалі підтримувати Україну.

Розмовляла Вікторія Талашкевич – спеціально для «України-Центр».