Суворі реалії енергетиків, або Чому нас відключають?

Перший тривалий блекаут, який став результатом ракетного обстрілу енергетичної інфраструктури нашої країни, міцно струснув українців. Нарешті почали зникати інфантильність, надії на те, що все саме розсмокчеться та якось воно буде. З’явилося (поки не у всіх) розуміння, що ситуація «зима без світла, води та тепла» для мешканців багатоквартирних будинків може стати реальністю. І що виживання – багато в чому справа тих, хто виживає. Так, українські енергетики фактично перевели галузь на воєнні рейки, але їх можливості, як з’ясувалося, дуже обмежені з об’єктивних причин. Про реалії роботи енергетиків під час війни та зими ми поговорили з генеральним директором компанії «Кіровоградобленерго» Володимиром Чернявським.

– Володимире Олександровичу, давайте почнемо з питання, доречного у воєнний час. Про що під час війни не можна говорити з керівником енергетичної компанії?

– З керівником будь-якої енергетичної компанії, у тому числі обласної розподільної, не можна говорити про технічний стан енергетичної системи, як області зокрема, так і України в цілому. Єдине, на чому хочу акцентувати, – що внаслідок вже 8 масованих ракетних обстрілів, спрямованих на об’єкти енергетичної інфраструктури України, енергетика країни отримала колосальні за масштабами обсяги пошкоджень і руйнувань. За різними оцінками, 45-50 відсотків основного обладнання електроенергетичної галузі або зруйноване, або суттєво пошкоджене.

– Як швидко відновлюється пошкоджене обладнання галузі?

– Уявлення значної кількості наших співгромадян стосовно того, що енергетична система України відновлюється повною мірою, на жаль, не відповідає дійсності. Насправді наша енергетична система, з огляду на об’єктивні обставини, не відновлюється, а, умовно кажучи, зализує рани. Але це не повертає її до того стану, який мала електроенергетика України до початку масованих обстрілів.

Потрібно розуміти, що всі ці обстріли спрямовані, за великим рахунком, на дві ключові складові електроенергетики України. Це генеруючі потужності та магістральні електричні мережі. Що стосується генеруючих потужностей, то спікерами Офісу президента та Міністерства енергетики України було публічно заявлено, що практично не залишилось жодної теплової електростанції або гідроелектростанції, яка б не отримала пошкодження та руйнування більшого чи меншого масштабу. З іншого боку, що не менш критичне, наявні пошкодження ключових елементів магістральних електричних мереж.

Потрібно відразу прокоментувати, що обладнання, яке використовується на цих об’єктах – і на генеруючих потужностях, і на розподільчих мережах, – усе індивідуального виробництва. Воно не зберігається на складах, і це стосується не тільки України. Це загальна ситуація. Воно дороговартісне, дуже габаритне. Дуже тривале в часі виготовлення. Виготовлення нового трансформатора відповідного класу напруги та потужності – мінімум 9 місяців. Я не знаю, скільки в нас трансформаторів пошкоджено, але певен, що це число досить значне. Це я, знову ж таки, до того, що, на жаль, відновлення енергосистеми України не відбувається, йде латання дірок тими ресурсами, які є в наявності, спираючись на ті технічні можливості та запас міцності, які були закладені при проєктуванні та будівництві енергосистеми України.

– Чи можуть нам поставити електроенергію Польща та інші країни ЄС, які мають з Україною спільний кордон?

– Для постачання електричної енергії недостатньо тільки спільного кордону. Ключовою умовою технічної можливості постачання енергетичної енергії є спільні електричні зв’язки. Таких електричних звֹ’язків у нас дуже мало за числом ліній, які звֹ’язують нас з Європою, з одного боку. З іншого боку, їх пропускна спроможність неспівставна з тими нашими потребами. Це один пункт. І другий пункт: енергетична система України не розрахована на роботу в режимі передачі значних потужностей з західного напрямку на такі значні відстані, які є в нас сьогодні. На жаль, українська енергосистема в технічно-плановому розумінні сьогодні значно відстає за своїм рівнем від енергосистем Європи, у тому числі й від колишніх країн соціалістичного табору.

 – У чому саме?

– У нас всі 30 років залишається енергетична політика, яка зорієнтована на субсидиювання населення через низькі або наднизькі тарифи. Ми не будемо зараз займатися економічним аналізом цієї ситуації, але факт у тому, що та частка, яку населення недоплачувало до реальної вартості, перекладалася на всіх інших споживачів. У підсумку ми мали низькі або наднизькі тарифи для населення. Сьогодні вони майже в 4 рази відрізняються від реальної собівартості електричної енергії. Прямим наслідком таких підходів стало хронічне недофінасування електроенергетичної галузі України. Можна про це довго говорити, але я зазначу тільки, що чим далі від 91-го року ми відходимо, тим ближче ми до рівня європейських цін, вартості матеріалів, обладнання, палива – усього… Крім тарифів на електроенергію для населення. Але в умовах ведення повномасштабної війни з російським агресором рішення щодо недопущення підвищення тарифів, поза всяким сумнівом, є єдино правильним.

 – Щодо наших втрат, які спровокували ворожі обстріли. Чи можуть сусідні області допомагати одна одній? Чи є така практика, коли одна область компенсує втрати іншої?

– Це так не працює. У нас об’єднана енергетична система України, яка складається з об’єктів генерації, магістральних і розподільних електричних мереж. Підтриманням цього масштабного енергетичного господарства в належному робочому стані зай­маються генеруючі компанії, оператори систем розподілу (обл­енерго) та, і це ключове сьогодні, Національна енергетична компанія «Укренерго» – з точки зору диспетчеризації та управління процесами, які проходять в об’єднаній енергосистемі. І жодна з областей, жодна з електростанцій не є самостійним суб’єктом. Вона не може на свій власний розсуд вирішити, кому я даю електроенергію, кому не даю. Ми всі жорстко підпорядковані командам диспетчера НЕК «Укренерго». І інакше бути не може. Тому що, як тільки з’явиться, не дай Бог, якась самостійність, а насправді «махновщина», ми стрімко отримаємо розвал енергетичної системи. Тому тут мова йде не про допомогу, а про баланс і детальне професійне розуміння поточного стану справ, наявності резервів як генерацій, так і розподілу та професійне управління цими ресурсами. Саме цим управлінням в режимі цілодобовому і постійному, без вихідних, нічних, святкових і інших перерв, займається державне акціонерне товариство Національна енергетична компанія «Укренерго», а саме диспетчерський центр, який у випадку необхідності віддає відповідні розпорядження, які обов’язкові до виконання на рівні обласних енергорозподільчих компаній. І якраз наслідком виконання цих розпоряджень і команд і є знеструмлювання споживачів, графіки введення обмежень і все інше.

– Від питань, так би мовити, великої енергетики давайте перейдемо до проблем пересічних користувачів. З огляду на потужності деяких наших підприємств виникає логічне питання: чи дає наша «домашня» економія електроенергії реальний ефект в масштабах області, чи це скоріше соціальна ініціатива?

– Потрібно розуміти, що 60-70% електричної енергії Кіровоградської області, як за обсягом споживання, так і за навантаженістю енергетичної системи, споживає населення. І хоча внесок окремої людини, очевидно, не зробить значного впливу, але якщо врахувати, що нас, побутових абонентів, 430 тисяч в області, то коли хоча б половина з них зекономить по 1 кіловату електричного навантаження (не вмикатимуть електричні чайники, праски, духові шафи та ін.), це буде реальне та дієве зменшення навантаження на енергосистему.

 – Останнє питання. Ви, напевне, на нього відповідали вже десятки разів, але воно надзвичайно актуальне в маршрутках і соцмережах. Чому у сусідів в будинку (на вулиці, районі) світло є, а в нас нема по пів дня та більше?

– Можу сказати, що не далі як вчора це питання від себе особисто я ставив начальнику нашого міського підрозділу, міського району електричних мереж. Тому що дім, у якому я живу, регулярно ввечері відключають, а будинки навпроти постійно сяють і не відключаються. Через три хвилини я отримав вичерпну відповідь: на тій лінії, на якій розташовані будинки, що постійно освітлюються, є лікарня та ще один надважливий об’єкт критичної інфраструктури. Ми не можемо технічно відключити цей об’єкт, тому що масштаби негативних наслідків перевершують цю боротьбу з уявною справедливістю та економією. На жаль, дуже важко людям пояснити, чому саме так відбувається. Зараз ми в черговий раз проводимо детальний аналіз і ревізію тих ліній, які відключаються, і тих, що не відключаються, саме з урахувань більшої рівномірності. Але ще раз наголошую: ми обмежені технічними можливостями головним чином тому, що електричні мережі Кіровоградської області, як і взагалі в Україні не будувались з прицілом на можливість роботи в таких умовах. Вони майже скрізь еволюційно розвивались, тобто була підстанція – будували в одному напрямку лінію. Потім до цієї лінії через 5 років чи через рік додавався новий об’єкт, потім ще один, десь лікарня, а десь житловий будинок, і так далі. І в підсумку в нас немає прямих і «простих» живлячих ліній, вони всі мають складну топологію та певні технічні обмеження, що в підсумку, на жаль, практично унеможливлює забезпечити повною мірою той бажаний справедливий підхід у відключеннях, досягти якого ми намагаємось та якого від нас вимагають споживачі. І ми від цього нікуди не дінемося.