Стендапи воюючої країни

Що сталося б з нами, якби ми збагнули все, що відбувається на фронті!

Еріх Марія Ремарк

Чортова м’ясорубка не зменшує обертів, випаровуються останні ілюзії та надії на світовий розум. Настала рутинна фаза війни. Життя у цей період сприймається як диво, а раптова смерть – як буденність. І лише окремі стендапи влади вносять у нашу дійсність якесь різноманіття.

Затримка з військовою допомогою Америки вже викликає невиразні сумніви: а чи буде вона взагалі? Щось явно не гаразд у найсильнішій світовій державі. Або, навпаки, у них все нормально – просто їм не до нас.

Дякуємо, хоч Європа тримається, але можливості у неї не ті, та й своїх проблем – вище Ейфелевої вежі. У цій ситуації залишається покладатися на власні сили та кошти. І розумові здібності. Пора б згадати, що Україна ще нещодавно вважалася однією з інтелектуально розвинених країн.

У зв’язку з цим здивував «цифровий» віце-прем’єр Федоров, який, мабуть, на виконання президентської програми «Мільйон дронів» запропонував українцям клепати безпілотники вдома. Гадаю, від такої ідеї не тільки в мене голова пішла обертом. Так, у 70-ті роки умільці самі клеїли в гаражах якісні акустичні колонки, але один лише Кіровоградський радіозавод виготовляв 50 млн динаміків щороку! Чесно кажучи, вважав, що й Федорову зрозуміло: дрони – це не вироби гуртка «Умілі руки», а реальна зброя, яка як мінімум має бути уніфікованою.

Так, зброї потрібно багато, і вона має бути стандартною. Як лопати. Саме ними збирається відбиватися від російських військ міністр закордонних справ Кулеба, якщо проблеми з фінансуванням та постачанням зброї зайдуть у глухий кут. Не хочеться думати про міністра погано, сподіваюся, це просто метафора одного з головних спікерів України, але згадуються події в нашому південному місті, де його захисники вийшли проти російських танків з коктейлями Молотова, і їх просто розстріляли з кулеметів.

На відміну від двох перших згаданих персонажів, Сергій Лещенко – не міністр, і це тішить. Він – колишній журналіст, колишній нардеп, який добре влаштувався за нинішньої влади. Уявлення не маю, чим він займається у наглядовій раді «Укрзалізниці» (крім того, що отримує величезну зарплатню), але як радник голови ОП Єрмака Лещенко виконує роль актора в амплуа «Їсти подано!». Треба різко відвернути увагу публіки, прийняти на себе негатив, закрити одну скандальну ситуацію іншою – наш хлопчик тут як тут.

Ось і в розв’язання проблеми мобілізації Лещенко зробив свій внесок – запропонував провести переговори із закордонними партнерами про скорочення допомоги українським біженцям із «шляхетною» метою повернення їх на батьківщину. Потім, щоправда, почав виправдовуватися й погано обзивати своїх критиків, але мети вкиду досягнуто – на кілька днів він став крайнім. А що йому? На зарплаті не позначилося, як з гуски вода: обтрусився – і до наступного разу.

Іще минулий тиждень відзначився піком скандалів, пов’язаних з тиском хтозна-кого на ЗМІ та бізнес. Логічно, що під час війни порядку має бути більше у всіх сферах життя. Але, судячи з результатів, наша влада закручує гайки не в той бік.

Хто організував цю дику акцію біля дверей квартири журналіста-розслідувача Ніколова? Хто санкціонував відеозйомки приватного корпоративу «Бігус.інфо»? Відповідати на ці «надскладні» запитання наші правоохоронці змушені лише після жорсткого втику від президента. Важке завдання, головне – не вийти на себе.

Не менш ганебна ситуація – із наїздами на великий бізнес. Уточню відразу: великий бізнес – це підприємства, які працюють і сплачують податки, з тисячами робочих місць, а не мародерські «Роги і копита» Гринкевичів. Знов-таки знадобилося особисте втручання президента, і, о диво, застава, призначена засновнику забудовника Concorde Capital Ігорю Мазепі в розмірі 349 млн грн, раптом зменшилася у 16 (!!!) разів. Втім, «справу Мазепи» ніхто не закриє, як не закрито справи, порушені проти інших провідних підприємств України, зокрема місцевих – розташованих на Кіровоградщині. А це цілком очевидно свідчить про кампанію в масштабах країни з плановими показниками для кожної області.

Як казав класик, у нашій країні може всього не вистачати. Крім начальницької дурості. Тут ми – лідери. Вистачить і на експорт, але, шкода, ніхто не бере.