Загинули молодими

Урочисте вручення трьох орденів «За мужність» III cтупеня відбулося нещодавно у приміщенні Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району. Нагороди отримали рідні полеглих на війні Олександра Чарковського, Олександра Молодшого та Артура Батія.

Олександр Чарковський прожив 22 роки. Народився в Новомиргороді, закінчив тамтешню школу, у Капітанівському ліцеї вивчився на електрика, працював пасічником – мав хист до бджолярства. 2021 року призвали на строкову військову службу. Служив у Миколаєві. Коли почалася велика війна, Олександр виконував бойові завдання у складі 36-ї бригади морської піхоти у Маріуполі. Загинув 27 березня 2022 року. Орден вручили сестрі Юлії Чарковській.

Олександр Молодший теж поклав голову молодим, 26-річним. Родом – з Полтавщини. У дитинстві став жителем Донеччини – після смерті матері перебрався туди з батьком. Мешкали в Костянтинівському районі. Там Сашко закінчив школу, сільськогосподарський технікум. Одружився. Народилося двоє дітей. У жовтні 2020 року став військово­службовцем за контрактом. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Молодший сержант, командир відділення. На початку великої війни перевіз дружину і дітей на Кіровоградщину, в село Каніж Новоукраїнського району. Повернувся на службу. 23 березня 2022 року загинув у селі Віролюбівці Краматорського району Донецької області. Юлія Молодша отримала чоловікову нагороду.

Артур Батій до шістнадцятиріччя проживав з матір’ю Наталією і вітчимом Леонідом у селі Панчевому тодішнього Новомиргородського району. Панчевці пам’ятають Артура як вихованого, різнобічно розвиненого хлопця. У 16 років його життя раптово змінилося. Про нього дізнався батько – уродженець Панчевого, голова правління АТ «Донецькгаз» Вадим Батій. Непросто було знайти спільну мову із сином, але Вадимові вдалося. І Вадимові дружина й дочка прийняли Артура як рідного. Опинившись під батьківською опікою, Артур перебрався в Харків, закінчив там виш. Батько допоміг з роботою, залучив до партії «Свобода». Під впливом батька Артур ще й боксом захопився. Було багато планів. А на початку великої війни Артур повернувся в Панчеве. Сидіти в тилу не зміг, попросився у військо. Його зарахували в роту охорони військкомату. З інтересом навчався військовій справі і все рвався на фронт. Через кілька місяців уже воював кулеметником у складі 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Загинув 24 березня 2023 року у найгарячішій на той час точці фронту – у селі Богданівці Бахмутського району Донецької області. За два тижні до того Артуру виповнилося 23 роки. Орден вручили Вадиму Батію.