До Кропивницького завітав той самий Віктор Шишкін. Правознавець, державний і громадський діяч, перший генеральний прокурор України, народний депутат України трьох скликань, суддя Конституційного суду України. Суддівську діяльність після закінчення аспірантури розпочав на Кіровоградщині. Звідси пішов у нардепи.
Віктор Іванович мав кілька зустрічей: в бібліотеці Чижевського, музеї історії міста, архіві. «УЦ» була в музеї «Місто семи імен» серед багаточисельної аудиторії. Там відбулася презентація книжки Шишкіна «Нариси мого суспільного життя» і змістовне спілкування з її автором. Захід був організований спільно з Центральноукраїнським державним університетом імені Володимира Винниченка.
Автор книжки сказав, що її написання було спровоковано родиною, друзями, однокурсниками. Коли в людини було насичене, яскраве життя, про минуле треба згадувати не лише під час зустрічей з близькими, а на загал. Це можна реалізувати завдяки книжці.
– Книжка має 25 нарисів, – зазначив Віктор Шишкін. – Я іноді жартую: і дорослі книжки читають по-дитячому. Якщо є картинки – читають. Тому 20 нарисів мають супровід у вигляді світлин та фотодокументів.
В нарисі «Бог милував» автор розповідає, як чотири рази вступав до воєнного училища і не вступив. В «Реабілітації убієнних сталінським режимом» мова йде про справи репресованих, які були засекречені, про які доповідали лише дві людини, одна з яких – Шишкін. В четверту хвилю реабілітації через руки Віктора Івановича пройшло півтори тисячі справ, які стосувалися жителів Кіровоградщини. В «Гудбай, компартія» – спогади про виключення Віктора Шишкіна з КПРС. В «П’ять днів, що струсили світ» – про події, пов’язані з ГКЧП.
Гість зауважив, що редактори, які читали його рукопис, дивувалися назві одного з нарисів – «Українські євреї в моєму політичному житті». А там теплі спогади про друзів та приятелів Шишкіна Леоніда Шмаєвича, Едуарда Гурвіца, Семена Глузмана.
Книжку, як і мову автора, можна цитувати. «Більш імперської структури, ніж прокуратура і міністерство оборони, в Радянському Союзі не було. Навіть КДБ не був стовідсотково імперською структурою». «Розповіді про те, що буде третій Майдан, ідіотизм вищої категорії. Якщо буде Майдан, він буде п’ятим, бо в нас вже було чотири. Я майдани оцінюю за масштабом, за наслідками і досягненням результатів». «В нас як народу має бути розуміння, кого ми обираємо. Коли обирали Кравчука, жінки говорили: “Який красивий пан! Ми за нього проголосуємо”. Це що, характеристика державного діяча?» «Подивіться на фотографію засідання другого парламенту. Яблуку ніде впасти. Подивіться на сьогоднішній парламент. Не те що яблуко впаде, цілий хвойний ліс може вирости на порожніх місцях. Порівняйте, як ті люди ставилися до обов’язків народного депутата, і як сьогоднішні.
Шишкін зазнався, що складно було писати нариси, де треба було довести наукове обґрунтування: «Наприклад, моє твердження, що земля і мова – це код нації. Я вперше вивів, що мова – це не лише суб’єктивне право конкретної людини. До цього говорили про двомовність. Але двомовність – це знання двох мов. В нас під цим мається на увазі незнання української. Мова – це колективне право відповідної титульної нації. А найскладнішим було питання землі. Навколо нього було багато маніпуляцій».
Щодо свого світогляду та впливу на його формування особистостей Віктор Іванович сказав: «Світогляд формується не лише самотужки, а й в суспільстві, в клані, в родині. На мене вплинув, звичайно, Володимир Панченко. Пізніше – Степан Хмара. Також Леонід Шмаєвич. Може, і я на них впливав, але вони на мене однозначно».
Під час зустрічі було зауважено, що книжка Віктора Шишкіна «Нариси мого суспільного життя» не продається, а надається за донат. Віктор Іванович – засновник та учасник батальйону ОУН № 25 ДФТГ міста Києва. Захищав столицю. Зараз активно допомагає підрозділам ЗСУ. Фіксованої ціни книжки немає, але донат стартує від 300 гривень. Кропивничани активно донатили.
Віктор Шишкін гарно виглядає. Має чудове почуття гумору. І ще під час зустрічі на ньому була дуже красива вишиванка.
П’ять запитань без відповідей