На Кіровоградщині черговий спалах кадрових війн. Саме черговий. На жаль, це не безпрецедентний випадок, ми з таким вже не раз стикалися.
Подібне було, коли змінювали керівників знам’янської бальнеологічної лікарні, центру екстреної медичної допомоги, театру Кропивницького, намагалися змінити керівницю обласної філармонії. Схема однакова. Цього разу вона застосовується у Музеї мистецтв, який більше двадцяти років очолює Тетяна Ткаченко.
Ситуація занадто серйозна – настільки, що директорка музею написала на своїй сторінці у Фейсбук: «Якщо зі мною щось станеться, матеріали давно передані довіреним людям». Пані Тетяна провела зустріч з журналістами і представниками громадськості, на якій пояснила, чому її «змушують піти з посади», і розповіла про те, з чим їй довелося стикнутися. Деякі факти шокували присутніх.
Отже, п’ятирічний контракт Тетяни Ткаченко з обласною радою завершується 25 серпня. Конкурс на посаду директора музею був оголошений у червні, а у липні він був скасований – через воєнний стан. Постійна комісія Кіровоградської обласної ради з питань власності на засіданні розглянула проєкт рішення, в якому пропонувалося припинити трудові відносини з Ткаченко та призначити директоркою музею Ірину Смаглюк, яка подала заяву. Про те, що діюча директорка також подала заяву на продовження контракту, члени комісії дізналися безпосередньо на засіданні. Рішення про призначення Смаглюк не було ухваленим – не вистачило голосів.
Тетяна Ткаченко сподівається, що під час повторного засідання постійної комісії депутати визнають її як кандидатку на посаду директора музею. Але очікувати можна чого завгодно. Це також вже проходили.
Здавалося б, дії влади повинні бути логічними й послідовними: якщо у депутатів або чиновників є претензії до роботи директорки музею, вони мають бути озвучені. Зазвичай в таких випадках не звільняють по-тихому, а насамперед призначають комісію, аудит, перевірки. Тим більше, що з вуст Ткаченко звучать звинувачення конкретних посадових осіб у кримінальних злочинах. Виявили недоліки – допоможіть усунути, проконтролюйте. Є кримінал – підключайте прокуратуру. Музей же не приватний, це власність громади, що довірена виключно обласній раді, нікому іншому. Тому дії облради мають бути адекватними, а не обурювати громадськість.
Конфлікт набув неабиякого резонансу. Директорку музею підтримало багато відомих, авторитетних кропивничан і не тільки. Та коли це зупиняло тих, хто не вперше вирішив здійснити кадрові зміни? Прикро, що таке взагалі має місце, ба більше – це відбувається під час війни. Країна не переобирає президента – не до того зараз. Розуміємо: не трагедія, головне – вибороти Перемогу. Здається, що це очевидно, всім зрозуміло. Виявляється, не всім.
«Під конвоєм, як арештантів»