Скандал з Музеєм мистецтв вплинув на те, що ми майже не помітили виставки Оксани Самійленко. А помітити було що. «Хроніки тиші» – це великі живописні полотна. Дивлячись на будь-яке з них, відчуваєш тривогу. «Знак» – перехрестя, стоїть хлопець, чекає поки засвітиться зелене світло – немає нічого тривожного, а відчуваєш небезпеку. Таку, що мурахами вкриваєшся. Як це вдається зробити художниці – для мене загадка.
Оксана народилася в 1977 році у Кіровограді в сім’ї скульптора Віктора Васильовича Самійленка (він, до речі, створив пам’ятник Солдатам правопорядку, що стоїть на вул. Соборній, хоча це нетиповий твір для художника). Її старший брат – теж скульптор. Оксана закінчила Санкт-Петербурзький академічний інститут живопису, скульптури та архітектури ім. Рєпіна. Працювала у Києві, у Празі і от нарешті – повернулася до рідного міста. Зв’язок з рідним містом ніколи і не поривала: щороку вона бере участь у великодньому благодійному аукціоні, у художньо-меморіальному музеї Осмьоркіна вже були представлені її картини у 2022 році.
Ірина Лягул, науковиця Музею мистецтв, представляючи нам виставку, сказала: «Твори охоплюють період від початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні. Це своєрідний художній щоденник спостережень, у якому реальність прочитується через стан людини. “Хроніки тиші” досліджують, як війна змінює людське сприйняття. Тиша, про яку говорить цей проєкт, – це тиша після сигналу повітряної тривоги, після слів: “Пройдіть в укриття”. Саме в цій паузі загострюються відчуття, а звичний світ починає відкриватися по-новому. Мирні пейзажі, міські простори, дерева, дороги й архітектура перестають бути нейтральними. Зовні незмінні, вони набувають нового змісту, зберігаючи пам’ять про пережитий досвід».
До речі, в музеї Осмьоркіна відкрита ще одна виставка Оксани Самійленко – «Рідне». Тут тільки графіка.
Ольга Степанова, науковиця літературно-меморіального музею І. Карпенка-Карого.
«Наша залежність – Незалежність України»: ССО презентували маніфест про справжню ціну...