«Я в захваті», – каже Олена Хріненко, жителька Суботців Кропивницького району, про те, як навчається керувати великогабаритною вантажівкою. За кермом майже дев’ятитонної IVECO вона опинилася завдяки програмі Iron Women, яка передбачає безплатне здобуття жінками водійської категорії C. Iron Women – частина програми Reskilling Ukraine, який реалізується в Україні командою OnTrack за підтримки Швеції з метою допомогти нашим жінкам навчитися новим професіям.
– Я – водійка з десятирічним стажем, – розповідає Олена Хріненко. – Користуюся Geely з механічною коробкою передач. Будь-яким легковиком можу керувати. Навіть «Москвичем», де – ні гідропідсилювача керма, ні ABS. У нас з чоловіком є «Москвич». Їжджу ним польовими дорогами. А недавно чоловік отримав у спадок ГАЗ-53. Ця вантажівка нам ще й як знадобиться. Сім років займаємося сільським господарством, обробляємо свою землю, ми – одноосібники. Під час збирання врожаїв чоловік зайнятий на тракторі, і ГАЗ, яким можна перевозити зібране, – без діла. От я й вирішила здобути категорію С.
Про шведську програму, яка передбачає безплатне навчання українок керувати вантажівками, Олена Хріненко дізналася минулого року. А коли в червні нинішнього року проєкт впровадили і в Кропивницькому, вирішила спробувати. Умовам участі цілком відповідала: є посвідчення водія категорії B, більш ніж трирічний досвід водіння «на механіці». Онлайн зв’язалася з командою OnTrack, яка розташовується в Тернополі. Так само, онлайн, пройшла співбесіду. Розповіла про свій намір працювати на вантажівці в своєму з чоловіком господарстві.
– Нас, претенденток на участь в проєкті, було 176. Після співбесіди залишилося сімнадцять. В тому числі я. Нас допустили до навчання. Спочатку – три тижні інтенсивного вивчення теорії через Zoom. Кожне заняття – три години, вечорами по буднях. Нам відкрили доступ до цифрової навчальної платформи для тестування та самопідготовки. Інструктором я задоволена. Навчальна програма сподобалася. Теоретичне навчання завершилося внутрішньошкільним іспитом. Я на всі запитання відповіла правильно. Як і десять років тому, коли з першого разу склала водійський екзамен. Далі – практика. До неї допустили чотирьох. Я – в тому числі. Практику проходимо в автошколі в Кропивницькому. Як я розумію, наші тернопільські кураторки, команда OnTrack, уклали договір з автошколою. Нас застрахували, нами опікуються, приїдуть сюди на під кінець нашої практики. Чудові дівчата. Навчають нас, як резюме скласти, як шукати роботу.
Інструктором кропивницької автошколи, під наставництвом якого навчається керувати майже дев’ятитонною IVECO, Олена Хріненко теж задоволена.
– Коли вперше сіла за кермо, інструктор запитав: «Куди поспішаєте?» Відповідаю: «Я так звикла, такий у мене стиль життя». А він: «Запам’ятайте просте правило. Воно вам дуже знадобиться, якщо водитимете таку машину. Ви – велика, вас усі бачать і всі бояться. Бо зіткнення з великогабаритною машиною майже завжди призводить до смертельних наслідків. Керуйте так, щоб інші водії могли вчасно відреагувати». Від водіння IVECO я – в захваті. Велику машину відчуваю. Звісно, паркуватися заднім ходом – складно. Це складно й досвідченому водієві. Навчання організоване так, що їздимо Кропивницьким то вранці, то в обідню пору, то під вечір, то в будні, то у вихідні. У кожну пору – своя інтенсивність руху.
На запитання, чи звертають увагу на неї, жінку в кабіні величезної вантажівки, інші учасники руху, Олена Хріненко відповідає ствердно:
– Хіба раз! А якось я на перехресті зупинилася, поряд зупинилася теж велика машина, водій мені помахав рукою.
Утім, вона не вважає великим дивом те, що керує фурою:
– У світі жінки все частіше сідають за кермо великих авто. Українки теж здобувають категорію С, одні влаштовуються в Україні, інші – за кордоном. Не доглядати за чужими стариками в Західну Європу їдуть, а працювати нарівні з тамтешніми корінними жителями. Останнім часом цікавлюся роботою дальнобійників на Заході. Там сім’ями їздять в таких машинах, по пів року в дорозі.
– Це одна з моїх мрій, – каже Олена Хріненко про здобуття категорії С. – Навчатися ніколи не пізно. Тим більше, безплатна програма. Чому б не скористатися? Мене підтримала донечка: «Мамо, спробуй». Кірі – одинадцять років, навчається в шостому класі, відмінниця. Щоб вивезти зі свого поля зерно на елеватор, ми з чоловіком наймаємо власників фур. Я з Кірою – у кабіну до водія. Кірі подобається.
Знайомим жінкам раджу скористатися цією програмою. Їхні чоловіки сумніваються. Мовляв, безплатний сир – тільки в мишоловці, після навчання примусять працювати на когось. Насправді ж програма не передбачає такого обов’язку.
Звісно ж, згадала Олена Хріненко про свою старшу дочку Діану, яка загинула шістнадцятирічною вісім років тому. Наприкінці минулого року Кропивницький апеляційний суд затвердив вирок Фортечного районного стосовно Миколи Середніцького, його визнано винним у вбивстві Діани, призначено найсуворіше з покарань – довічне ув’язнення. Матері Діани відомо, що вбивця поскаржився у Верховний суд.
– Чекаю касаційного перегляду. Знаю, для засуджених до довічного ув’язнення це – можливість побачити світ, хоча б через вікно автозака. Тому й скаржаться. І все-таки хвилююся. Сподіваюся, йому не замінять довічне на 15 років. Хоча він заслужив страти.
Пам’ятати! Відчувати! Творити!: У Кропивницькому відбудеться vii відкритий фестиваль театрального мистецтва...