Дрони мирної Австралії

Можливо, читачі «УЦ» пам’ятають інтерв’ю з Олександрою Моллой, колишньою кропивничанкою, яка мешкає у столиці Австралії Канберрі, викладає в університеті й займається дронами. Сьогодні публікуємо ще одну розмову з нею. Вона розповіла, як просувається її робота.

– Тема дронів для мене давно вийшла за межі окремого дослідницького проєкту. Це моє життя, хоча я не в Україні, це життя моїх рідних, моїх друзів і всіх українців. Це займає центральне місце в моїх дослідженнях, бо старі, традиційні технології поступово змінюються, доповнюють одна одну. Тому і західні країни, і Австралія постійно мають розвиватись. Намагаюся проаналізувати й використовувати центральну тему оборони, застосування новітніх технологій саме в Україні, як це може впливати на взаємну співпрацю, які уроки можуть винести для себе країни Заходу. Тому разом з Австралійським дослідницьким центром Міністерства оборони продовжую свою роботу.

– Чи є в Австралії власне виробництво дронів?

– Так, є. Є навіть спілка, яка об’єднує виробників дронів, які працюють в комерційній сфері, логістиці, убезпеченні критичної інфраструктури, тобто переважно не військові. Є також і військові дрони, але вони дуже дорого коштують. Австралія вважає, що через географічне розташування має розвивати системи, які можуть долати великі відстані, мати стратегічні цілі. Також є в нас технології виготовлення дронів, які можуть працювати з розвідувальною метою, спостерігачі. Кожні два роки виходить документ, який демонструє розвиток цієї сфери. Цього разу приємно було побачити, що Україна згадується набагато частіше, ніж у минулі роки.

– Іншими словами, у вас активніше розвиваються комерційні напрямки використання дронів.

– Так, ця індустрія має такі спроможності. Але і з військової точки зору відбувається багато тестувань. До речі, Міністерством оборони тестуються не лише дрони, але й протидронові системи, і до цього залучалися і зарубіжні, у тому числі українські військові. Австралійські військові кажуть, що запозичили саме в українців багато досвіду використання і дронів, і протидронових систем. У червні відбулося перше таке тренування, і вони продовжаться.

– Тобто українські і австралійські військові комунікують між собою.

– Так, але вважаю, що нам необхідно активніше взаємодіяти, мати прямий контакт, і я на цьому наполягаю в своєму дослідженні. У березні я мала змогу запросити українських військових із Сил безпілотних систем на випуск мого чергового дослідження, і вони розповіли Міністерству оборони Австралії про ті уроки, з якими стикаються кожен день. І це було дуже важливо.

Один з важливіших на сьогодні викликів – це челендж між старою й новою системами, це розвиток роботизованих систем для використання у повітрі, на землі й на морі. Є країни, які можуть швидко впровадити ці технології, і є ті, хто тільки готується, вважаю, що саме взаємодія з українською стороною принесе кращий результат. Австралія допомагає Україні, а Україна допомагає Австралії, і це дуже важливо.

Нещодавно я випустила нове дослідження, яке підсумовує роботу безпілотних систем у повітрі, на землі й на морі у 2024 – 26 роки. Воно дає рекомендації австралійському Міністерству оборони. Крім того, продовжую роботу над системами знешкодження дронів, адже це не менш важливо.

– Наскільки у ваших вишах популярна тема дронів, безпілотних систем?

– Я би сказала, що на даний момент статистика не змінилася, пожвавлення інтересу немає. Більш цікавлять штучний інтелект, роботизовані системи, які використовуються на різних рівнях, у тому числі військовому. Більше уваги, вважаю, приділяється дорожчим та спроможнішим системам. Недостатньо уваги приділяється таким безпілотним системам, які застосовуються в Україні. Це трішки розчаровує. Якщо ми додаємо креативу, треба мати перспективи інновацій на майбутнє.

Є розуміння того, що за необхідності можна передбачити перехід на військову техніку, викладачі та спеціалісти є. Виникає лише одне питання: як швидко це можна зробити? Якщо зараз відбувається тренування на FPV-дронах, то наступне буде плануватись на сучасніших БПЛА, але поки що це, на жаль, не в пріоритеті.

– Але, судячи з чергової порції нагород і відзнак, які ви отримали за час між нашими інтерв’ю, деякий пріоритет таки є.

– За цими нагородами є певний вплив на наступне покоління військових, на розвиток військової індустрії не тільки Австралії, але й інших країн, адже багато часу проводжу на різних самітах, тобто моя робота впливає не тільки на австралійські, але й на натівські програми, допомагає формувати доктрину, тренування, політику, наступні досягнення. Окрім другої нагороди Академік року, я отримала найвищу премію Education and Academic Excellence Award — AOC International (Electronic Warfare), США. Премія – за видатні академічні досягнення у сфері електромагнітної війни.

До речі, забула сказати, що з часу нашого попереднього інтерв’ю у мене додалася ще одна справа: окрім студентів університету, де працюю, я почала на прохання Міністерства оборони Австралії читати лекції вищим військовим чинам країни, щоб вони теж були поінформовані про сучасні зміни не тільки у своїх сферах відповідальності.

– Поговоримо про суто мирні справи. У нас кінець літа, у вас – зими. Мабуть, незабаром настане період відпусток у австралійців. А де австралійці відпочивають – вдома чи намагаються кудись далеко полетіти?

– Взагалі австралійці полюблять відпочивати на природі. Австралія багата на дивовижну природу, гарні місця. Якщо подобається тепло – треба їхати на північ, у Квінсленд, там тепле море, кемпінги, серфінг. А якщо навпаки – на південь, де можна побачити сніг, покататися на лижах. Також австралійці полюбляють подорожувати на острови. Під час шкільних зимових канікул намагаються поїхати в Європу, бо там літо. А українців я запрошую на зиму до нас, бо у нас літо і тепло.