А що, так можна?

– Семене Марковичу, а вам не здається, що ця влада тримає нас за ідійотів?

– Я вам більше скажу: вони таки не помиляються!

Навіть на тлі різношерстої юрби представників влади незалежної України він справляв враження унікальної постаті. Нереального, майже кіношного персонажа. Щось середнє між Шариковим і Паніковським. За якоюсь неймовірною примхою долі вчитель історії та дрібний торгаш опинився на українському Олімпі в ролі топ-чиновника та народного депутата від БЮТ. А потім перекваліфікувався на «управдома» українського оборонпрому.

Усі ці роки Сергія Пашинського супроводжували гучні скандали та судові розгляди. Ось лише три епізоди.

Його арештовували за підозрою у розкраданні коштів «Ощадбанку», призначених для компенсації радянських вкладів громадянам, які досягли 80 років. Фігурував у спробі рейдерського захоплення тітушками Житомирської кондитерської фабрики. У новорічну ніч 2017-го під час побутового конфлікту Пашинський вистрілив із нагородного пістолета в ногу мешканцю передмістя В’ячеславу Хімікусу…

Іншого посадили б надовго або придушили у тихому місці, а цей пройдисвіт демонструє рідкісну живучість і нахабну підприємливість.

Наприкінці вересня Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання вини колишнім в. о. голови Адміністрації президента, ексдепутатом Верховної Ради Сергієм Пашинським у справі про незаконне заволодіння 97 тисячами тонн нафтопродуктів, арештованих 2014 року. До цього моменту «чорне золото» належало бізнес-поплічнику Януковича, такому собі Курченку, який, у свою чергу, вимутив його у держави. Що аж ніяк не робить 59-річного Пашинського Робін Гудом, оскільки бідним він нічого роздавати не збирався.

За даними слідства, нафтопродукти реалізували за заниженими цінами компанії, підконтрольній організаторові схеми. Частину грошей після продажу вивели на рахунки пов’язаних структур, а державі перерахували лише акциз – близько 150 мільйонів гривень із понад мільярда.

В угоді зі слідством Пашинський повністю визнав свою провину у зловживанні службовим становищем та участі у злочинній організації, також пообіцяв надати слідчим інформацію про інших учасників справи.

Далі найцікавіше – фінансовий бік угоди зі слідством, затвердженої високим судом.

2014 року 97 тисяч тонн нафтопродуктів коштували, за оцінкою слідства, 1,1 мільярда гривень – в доларах за тодішнім курсом близько 83 мільйонів. Повертатиме ж Пашинський вкрадений мільярд за нинішнім курсом – приблизно 22 мільйонів у.о. Ще раз: вкрав на $83 мільйони, а має повернути $22 мільйони. Нормальна угода зі слідством? Десь у кутку нервово курять Коломойський і Міндич.

Але це ще не всі дива «арифметики Пашинського»! Компенсуватиме вкрадене він довго й нудно: 600 мільйонів гривень – державі в розстрочку на два з половиною роки (вгадайте, яким буде курс долара 2028 року). Доля решти 400 мільйонів гривень ще загадковіша – вони чомусь мають надійти в приватні благодійні фонди «Повернись живим» та «Спільнота Стерненка» на закупівлю зброї. Чому не безпосередньо в бюджет Міноборони? Таємниця угоди!

Ще одна дивна умова цієї угоди: конфіскації майна не буде! Суд призначив Пашинському 867 тисяч гривень штрафу з забороною протягом року обіймати посади в держорганах. Ну, це взагалі для Пашинського копійки, особливо якщо згадати, з якою швидкістю на початку судового розгляду за нього внесли 272,52 мільйона гривень застави.

Елементарний розрахунок підтверджує, що шахрай із компанією в підсумку «підняв» понад 60 мільйонів баксів. Здається, клопоти й нервування того варті. Але як розцінити явно збиткові для держави умови угоди, на які пішли слідчі та суд? Або ці люди не вміють рахувати, або просто вважають нас усіх лохами, або…

Здавалося б, вже усе зрозуміло – слідство завершилося, забудьте! Але залишилося лише одне запитання: коли активний учасник Майдану Сергій Пашинський «зіпсувався» – після того, як 2014 року ненадовго обійняв «нехорошу посаду» керівника Адміністрації Президента України, чи набагато раніше, ще за часів, коли був народним депутатом? А може, завжди був гнилим? Гнилим, але своїм?