Планував у жовтні одружитися

Сусід. Не пам’ятаю його у дворі, хоча майже одноліток мого сина. Родина мешкала на Новомиколаївці Кропивницького, хлопчик вчився у 25-й школі. Коли переїхали в центр міста, школу не змінили. Її, рідну, закінчив, вступив до військової академії, загинув 4 жовтня…

Сергій Данник народився 13 серпня 1996 року. Трохи займався футболом, потім – серйозніше – боротьбою Pankration. Військовим прагнув бути з шостого класу – брат вітчима надихнув. Тому, закінчивши школу, вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. У 18-му році закінчив, за розподілом потрапив у Миколаїв, у липні 19-го перевівся в Одесу. Був командиром ракетно-артилерійської бригади. Комбат.

Мама Сергія – Надія , розповідаючи про єдиного сина, не стримує сліз. А як їх можна стримати? У липні минулого року Сергій відправився в АТО, тоді його мама бачила востаннє. І там він зустрів війну, яка розпочалася в лютому. У перші дні війни, 27 лютого, Сергій отримав поранення. У березні він був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня та позачергового звання «капітан».

– Востаннє я бачила його в квітні минулого року, – розповідає мама. – Часто телефонував. Питав, як ми з бабусею, що треба. А що нам треба? Аби він був живий та здоровий. Зустрічався з дівчиною. Хотіли оженитися у серпні, на його день народження, а потім перенесли на жовтень, Покрову. Не встигли…

Мамі зателефонував командир: «Вибачте, сумна звістка: вашого сина немає»… Поховали на Алеї Слави Далекосхідного кладовища. Були побратими, які говорили добрі слова. Інших не могло бути. Його любили. Він мамі в телефонних розмовах казав: «Мої хлопці й дівчата – найкращі!»

Маму оберігав, намагався не засмучувати. Про поранення, перебування в госпіталі сказав, коли повернувся в свою бригаду. Мав «заслужені» 10 днів для реабілітації після поранення, міг би поїхати додому, але – до своїх!

Казав, що, якщо не став би військовим, був би автомеханіком. Він в машинах так розбирався! Починав з «дев’ятки», потім був «Форд», усі сам ремонтував. Не склалося. На війні його здібності не знадобилися – їхню позицію здали, вірогідно, свої, українці, Сергій загинув.

На похованні були друзі, однокласники, побратими… Сєрьоги багатьом не вистачатиме. 12 листопада – 40 днів. Пом’яніть Захисника!