Популярний український рок-гурт Kozak System побував у двох точках нашої області – Кропивницькому та Олександрівці. У нашому місті колектив з початку широкомасштабного нападу зіграв свій 154-й концерт.
В обласній філармонії відбувся навіть не концерт, а розмова з глядачами під гарну музику. Чесно, драйвово, самобутньо. Круті професіонали, щирі патріоти багато років дарують слухачам-глядачам пісні, під які на концертах люди підводяться, аплодують і голосно підспівують. Пісні не лише на їхні власні тексти, а ще й на вірші відомих українських митців Юрка Іздрика, Сергія Жадана, Андрія Середи, Дмитра Лазуткіна.
До речі, один із цих хлопців – наш. Той, хто так віртуозно володів барабаном, виявився вихованцем музичного коледжу й вихідцем з Олександрівки – це Сергій Борисенко. І саме тому наступного дня, після концерту в Кропивницькому, вони вирушили до Олександрівки. Там відбувся їхній 155-й концерт.
У філармонії хлопці захопили зал. Раптом серед пісень і розмов вони запросили на сцену всіх дітей, які були в залі. Зібралося їх до двох десятків. Разом із дітьми заспівали пісню. Проспівавши й поговоривши ще пів годинки, зібрали на сцені тих, хто вимушений був покинути свій край після нападу русні. І разом з ними заспівали. Виявилося, що ті, хто не захотів жити під рашистськими прапорами, тепер навчаються на поліцейських.
Музична частина була класною. Але не менш вагомими, а в більшій частині винятковими були розмови. Фронтмен гурту Іван Леньо говорив багато й навіть доводив зал до сліз.
«Російська влада ніколи не змириться з тим, що український народ буде незалежним. Вже йде тридцять другий рік нової незалежності країни. Та скільки було найманців, шпигунів у владі за ці роки! Але треба усвідомити те, що сьогодні воює не Залужний, не Зеленський. Сьогодні воює кожен українець. На фронті, у тилу. Ця війна точиться не майже півтора роки, не дев’ять років, ця війна йде вже більше чотирьохсот років. На сьогодні в Україні налічується тридцять один мільйон мешканців. Дев’ять мільйонів наших громадян за межами України. І справа в тім, що їм немає куди повертатися. Їхні міста, села зруйновані російськими окупантами вщент. Завдяки нашому єднанню ми сьогодні поставлені у ситуацію – або ми їх, або ми їх», – певен фронтмен.
Глядачі майже не несли, як зазвичай, квіти. Дітки приносили малюнки. І були донати. По залу, від ряду до ряду, ходив кошик, в який клали кошти для закупівлі нових дронів.
Виплата пенсії для впо після 31 березня 2024 року продовжується, якщо…