Кропивницькі зірки Спеціальної Олімпіади

XVI Всесвітні Спеціальні Олімпійські Ігри пройшли з 17 по 25 червня в Берліні. Спеціальну Олімпіаду 1968 року в США заснувала сестра Джона Кеннеді Юніс Кеннеді Шрайвер, вона прагнула нагадати суспільству про те, що люди з інтелектуальними відхиленнями заслуговують на увагу та підтримку і держави, і громадян. Сьогодні Спеціальна Олімпіада є найбільшим у світі спортивним рухом для людей з розумовими вадами, в якому беруть участь понад 5 мільйонів спортсменів із майже 180 країн.

У стартах у Берліні взяли участь 185 делегацій,7000 спортсменів та 20000 волонтерів. Нагороди розігрувалися в 26 видах спорту. Підготовка та поїздка на Ігри українців стала можлива завдяки Освітній Фундації Управління проєктами (PMIEF) та Благодійному фонду Катерини Білоруської. Збірна України у столиці Німеччини здобула 21 медаль (6 золотих, 8 срібних, 7 бронзових) в усіх видах спорту, в яких була представлена. І нам вдвічі приємно, що найбільше всіх нагород серед українців здобули досвідчені гімнасти з Кропивницького Мар’яна Ахрарова та Максим Наливайко. Нагадаємо, що на попередній Спеціальній Олімпіаді Мар’яна здобула два золота та одне срібло, а Максим – три бронзи. Цього ж разу виступ був ще кращим. На двох вихованці Олександра Редозубова здобули сім медалей. Олександр Аркадійович, який є регіональним директором Спеціальної Олімпіади на Кіровоградщині, відзначив, що його «сонячні» вихованці виступили у свою силу й поділився з «УЦ» враженнями від чергових Всесвітніх Ігор.

Спочатку потрібно сказати, що підготовка була непростою. Коли повітряна тривога лунала до тренування, то батьки, звісно, побоювалися, щоб Максим і Мар’яна їхали на заняття. А для людей із синдромом Дауна дуже важливо, щоб була постійна практика. Адже під час перерви вони можуть забути те, що ми відпрацьовували до цього. Доводиться розпочинати спочатку. На щастя, незважаючи на всі складнощі, нам вдалося підготуватися так, щоб гідно представити Україну. І тут хотілося б подякувати директору СДЮСШОР «Надія» Станіславу Рою, тренерам зі спортивної гімнастики спортивної школи, які постійно йшли нам назустріч і допомагали, чим тільки могли. Також відзначу і підтримку керівника обласного Управління фізичної культури та спорту Комітету МОН України Олександра Шевченка. Без їхнього сприяння та допомоги нам не вдалося б досягти успіху

Що стосується результатів, то в Мар’яни та Максима це була вже третя всесвітня Спеціальна Олімпіада. Хоча Максим виступав ще на двох Європейських Іграх. Тому, враховуючи їхні попередніх успіхи, від нас очікували гарного виступу. У підсумку – Мар’яна виграла золото на різновисоких брусах і стала третьою в багатоборстві та вільних вправах. У Максима, нарешті, стався золотий прорив. До цього він був другим і третім. Але тільки в Берліні йому вдалося нарешті стати найкращим. Макс виборов золоту нагороду на поперечині, додавши до своєї колекції ще срібло у вільних вправах і дві бронзи – в опорному стрибку та багатоборстві.

Ще цікава деталь, що Мар’яну запросили взяти участь в показових виступах – гала-шоу, яке вперше проводилося вже по завершенні змагань. Тут відзначу, що Мар’яні взагалі виступ на різновисоких брусах дався непросто. Раніше ми виступали на низькому снаряді й, відповідно, дома готувалися саме на низьких брусах. Але в Берліні гімнастки змагалися на традиційних олімпійських високих брусах зі спеціальними високими поролоновими підставками . І спочатку Мар’яна на випробувані снарядів за день до стартів розгубилася. Мені разом із колегами з Литви та Естонії знадобилося прикласти певні зусилля, щоб вона поборола свій страх. Довелося їй допомогти і налаштувати. Та коли вона опинилася на брусах, то все зробила дуже впевнено. І свідчення цього – золото та участь у гала-шоу. Ну їй, безумовно, додала впевненості участь у зйомках кінофільму «Історія Лізи», де вона зіграла головну роль. А за Максима, який виступив дуже впевнено, я дуже радий. Він, дійсно, молодець.

Що стосується організації Ігор, то після Китаю та, особливо, Об’єднаних Арабських Еміратів, де відбувалися дві попередні Спеціальні Олімпіади, німцям було непросто дотягнутися до того рівня. Але вони зробили все просто відмінно. Ми навіть не очікували, що буде так здорово!

Перед змаганнями передбачається тиждень адаптації. Нас розмістили в районі Трептов-Кепенік. Ми гуляли неймовірно красивим парком і самі наносили на спеціальному обладнанні написи на пам’ятні футболки. Кожного дня нам пропонували дуже цікаву та різноманітну розважальну програму, де був постійно присутнім бургомістр цього району. Найбільше враження справило відвідування яскравого шоу з різноманітними спецефектами в театрі, де сцена перетворюється на великий басейн.

Всі змагання проводилися на сучасних спортивних аренах за присутності великої кількості глядачів. Церемонія відкриття та закриття, а також легкоатлетичні старти, відбувалися на Олімпійському стадіоні. До речі, на відкритті був присутній федеральний канцлер Шольц, відкривав Спеціальну Олімпіаду в Берліні президент Німеччини Штайнмайєр, а вітав учасників легендарний баскетболіст Дірк Новіцкі.

На параді учасників під час відкриття вихід української команди зустріли просто овацією.Від першого до останнього дня нашу делегацію підтримували не тільки вболівальники, а й організатори Ігор та інші команди. Під час Ігор із нашими спортсменами зустрічались бургомістр Берліна,міністерка внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер, виконавча директорка СО Мері Девіс. Ми відчували, що зараз до України прикута особлива увага. Нас підтримували, за нас уболівали, нам постійно бажали удачі й захоплювалися не лише спортсменами, але й боротьбою України з ворогом. Тож, відчуваючи таку підтримку, українцям удалося здобути в Берліні медалі в усіх видах програми, в яких ми були представлені.

Що ж стосується майбутнього, то, на жаль, вже доволі вікові Мар’яна та Максим не зможуть виступити на наступній Спеціальній Олімпіаді. Але в нас є вже перспективні спортсмени, які здатні підхопити естафету лідерів. Зараз у моїй групі займаються до десяти спортсменів. Серед них навіть уже до цих Ігор у якості запасних, готувалися Михайло Бабушкін і Маргарита Ладік. Так що будемо працювати далі. Головне, щоб скоріше прийшла наша Перемога, і ми повернулися до нормального мирного життя.