Гроші псують відносини

Що насправді відбувається на кордоні України та Польщі? Чому виникли багатокілометрові черги фур? Чому українські чиновники здебільшого відмовчуються, а політики прозоро натякають на «руку Кремля»? Чи розрулить ситуацію новий прем’єр-міністр Дональд Туск? Знайти прямі та чесні відповіді на ці та інші запитання виявилося нелегкою справою.

Час летить швидко, і не віриться, що відомий багатьом кропивничанам Євген Колос вже 7 років мешкає з родиною в Польщі. Він дійсно має польське коріння, але як за паспортом, так і серцем залишається справжнім українцем! З початком війни Колос з родиною та друзями відкрили волонтерську фундацію, провели сотні акцій, зустріли й поселили тисячі українців-біженців. Каже, що перший рік війни його основною діяльністю були збір коштів і закупівля обладнання для ЗСУ, тож знає всі тонкощі проходження кордону й розтаможки. Тому всі питання (а їх було багато), пов’язані з блокуванням кордону, ми адресували нашому земляку.

– Розпочну з передісторії. Польща та польський народ зробили для підтримки України, в процентному відношенні, я вважаю, найбільше в світі. Я це бачив своїми очима!

Тепер по суті. Десь пів року тому я був на бізнес-конференції з транспорту Польщі та України, і вже тоді поляки били в набат, бо Євросоюз дав зелене світло для безлімітного пересування по Європі (без квот) українського вантажного  транспорту. Український бізнес на це відреагував дуже швидко, повідкривали сотні компаній у Польщі, знаю з десяток тільки наших земляків. За зрозумілими нам всім обставинами собівартість перевезень у них була нижча («економили» на заробітних платах водіям та на податках), почали демпінгувати, і багато польських фірм стали банкрутами. На цій же конференції поляками неодноразово порушувалися питання, по-перше, безоплатного використання автошляхів сотнями тисяч українських автомобілів, по-друге, недоброчинної конкуренції. З нами був на відеозв’язку один з великих наших чиновників, на всі запитання була відповідь: у нас війна, і ні про які компенсації й моделі залагодження конфлікту речі не може бути!

Ще одна проблема – це черги на кордоні. До початку страйку черги в зв’язку зі значним збільшенням кількості авто й обмеженням логістичних шляхів складали для вантажного транспорту до 14 днів, але процент польських машин був значно менший, ніж українських (доходило до 1:10), тому однією з вимог було врегулювання цього питання. Щодо самих страйкуючих, я думаю, це не прості водії, ці дії йдуть від крупних польських фірм і профспілки вантажного транспорту. Подібна ситуація й на інших транспортних кордонах Європи.

Що стосується нас – тутешніх українців, то були заклики вийти й знести ці блокпости, але, вважаю, це може привести до катастрофи. Поміж дружбою країн і захистом польських інтересів – дуже тонка крига, тому ми прийняли рішення не нагнітати конфлікт.

Щодо блокування, усі грузи для ЗСУ (наприклад, товари «Нової пошти») пропускають. Весь транспорт, окрім вантажного, проходить без перешкод, довгі черги лише на свята й вихідні. У Польщі для автотранспорту останнім часом в рази піднялись вимоги й штрафи, наприклад, за порушення введена бальна система з дуже суворими правилами, за пів року було відправлено на перездачу до 20 тисяч водіїв, тож закони тут працюють.

А далі питання вже до нашої влади: неможливо будувати відносини з сусідами без поступок як історичних, так і економічних. Тут справа не в зміні польського прем’єра, треба вирішувати проблеми від простого до складного. А в нашій країні дуже великий вплив на політику має бізнес, і мова йде не про тисячі доларів, а про мільярди. Чому наші крупні автохолдинги мовчать? Бо вони однаково перекладають ціну на клієнта, а в кінці це ляже на споживача.

Проблема може вирішитись тільки на найвищому рівні й концептуально, але все можливо зробити, лише треба гроші відокремити від політики!