Олександр Єлін: «Війни у світі зможе зупинити диво»

«В ізраїльській та українській війнах є один важливий спільний маркер: на боці зла воює непотріб, людське сміття, яке не створює додаткової вартості, при тому паразитує на економіці у мирний час. Професійні вояки плюс шпана, злочинці – діючі чи потенційні. А на боці добра – люди, мобілізовані на захист Батьківщини з офісів, цехів, лабораторій, галузей економіки, що створюють добробут, технології та культуру. На жаль, непотріб завжди чисельно перевершує нормальних людей, і єдиний шанс для цивілізації перемогти і вижити – застосувати всі досягнення науки і технологій, щоб завдати злу нищівної поразки. І військової, і, що, можливо, ще важливіше, ідеологічної. Непотріб повинен зрозуміти, що він приречений змінитися або загинути».

Цей допис не можна було залишити без реакції, без певних емоцій. Його в соцмережах залишив Олександр Єлін, який кілька разів був героєм наших публікацій. Будучи москвичем, він не відмовляв нам в інтерв’ю – відвертих, «на межі». Наразі він в Ізраїлі.

Нагадаємо: Єлін (багато чого про нього можна прочитати) – поет, літератор, журналіст, лібреттист. Як і раніше, наш друг. Так буває: росіянин, москвич. Спойлер: його бабуся родом з Єлисаветграда.

– Сашо, твій новорічний вірш починається словами: «Живу теперь в своей стране я…»

– Так, я тепер в Ізраїлі. Розв’язав язика.

– Складно було мовчати? Або не все говорити?

– Не те щоб я боявся, хоча ніхто не хоче сісти до совдепівських ментів. Зрозуміло, що це нелюди й виродки. Просто мої близькі люди живі. Навіщо їх наражати на неприємності?

Все було в міру. Там поки доволі рандомно вихоплюють когось. Мені здавалося, що я встигну. І встиг. Вважаю, якщо б я зараз повернувся туди на два-три тижні, мабуть, мені також зійшло з рук. Але це все до березня, до виборів, які стануть певною точкою. Скоріш за все почнеться мобілізація, посилення існуючого режиму.

– Що таке ти тепер говориш, чого не говорив там?

– Раніше я напряму не порівнював промови гітлера та путіна, тепер говорю: він відмінно вивчив уроки, говорить тими ж словами – нас образили, нас обдурили… Ми відійшли від Києва, а нас знову кинули… Тільки ми чесні… А ми хотіли миру…

Я обходив гострі кути, хоча загальне невдоволення на рівні аргументації виказував. Бо не знаєш, хто з твоїх друзів, яких ти знаєш 30 років, яким чином відреагує на твій допис у Фейсбуці, кому прийде в голову зробити дзвінок «куди треба» і сказати: «Що ж ви не помічаєте? Чувак лишився розуму, щось не те говорить, треба його провчити. Але ж ви там акуратно, не робіть йому боляче, не арештовуйте, але все-таки попередьте, бо його читають, він впливає на велику кількість людей». На щось таке я очікував.

– Все частіше російські публічні особи – актори, співаки, письменники – стали висловлюватися на користь війни. Краще б вони мовчали?

– Розумію, про що ти. Нещодавно я написав Ярмольнику, що він старий м..дак. Але до цих людей треба ставитися як до таких, що потрапили на чуже свято. Вони говорять якусь спонтанну дурість, не подумавши. Можливо, хтось їх про це попросив. Всі ми знаємо їх: від Маргуліса до Ярмольника. Треба їх сприймати як людей, що захворіли. Якщо завтра щось таке трапиться, вони скажуть, що не винуваті, що розум помутився, що так не думали, завжди були за мир і дружбу.

І ще треба розуміти таку річ. В Ізраїлі в мене є кабельне телебачення. Тут «Перший» російський канал заборонений. Його можна знайти, але треба шукати спеціально. Можна дивитися кілька російських каналів, серед який мені найбільше «подобається» IZ («Известия»). Там транслюється розгнуздана пропаганда. Одного дня словосполучення «терорист Зеленський» по НТВ я почув разів сім. І що взяти з людей, які дивляться лише такі канали, які їм довіряють, які неспроможні подивитися і послухати щось альтернативне?

Зеленського пропагандисти звинувачують у бомбардуванні ринку в Донецьку. У мене питання: чи від нього прилетіло? І ще: ми живемо в Ізраїлі, на півночі країни, майже на пороховій бочці, «Хезболла» від нас в 60-ти кілометрах, ракета долетить за одну-дві хвилини. Але в нас є бомбосховища. Ми мешкаємо на другому поверсі, бомбосховище на нульовому. Спуститися – 20 секунд. Є у сусідньому під’їзді. Навпроти будинку – вуличне укриття, 20 секунд ходу.

До чого це я? Є ж система сповіщення і захисту цивільного населення. А люди в Донецьку, де поряд Авдіївка, де йдуть жорстокі бої, такого не мають? Де система сповіщення, де укриття? Мабуть, є наміри, щоб загинуло якомога більше людей. Ці трупи потім «продають». Те саме робить ХАМАС – вони торгують трупами, сльозами та брехнею. З моєї точки зору, те саме відбулося в Донецьку. З тією ж метою.

Під час Другої світової, Великої вітчизняної, моя бабуся підхопила маму, її сестру і помчала в евакуацію зі славного міста Кіровограда. Влада тоді сприяла евакуації. І це сталінський уряд, який страшний, жахливий, стільки людей поклав. Вони не торгували трупами, як ці нахабно торгують.

– Не можна обійти тему антисемітської істерії, яка поширилася світом. Звідки це? Ген? Вірус?

– Абсолютно точний ментальний вірус. Всюди, де євреї були діаспорами, вони були особняком, притаманні їм риси були комусь хорошими, комусь поганими. Ксенофобія – одна з базових рис людини. А в росії є зворотній бік медалі: ми євреїв не любимо, але вони розумні, хитрі, треба з ними дружити, вести бізнес. Краще з ними, ніж зі своїми, бо наші все проп’ють. Це як в анекдоті «Адвокатська компанія “Лівшиц, Лівшиц і Іванов”»…

– Ми, українці, з об’єктивних причин, заперечуємо, викреслюємо все російське. Ми нічого не можемо з цим зробити. Це, напевне, ментально. Ти розумієш нас?

– Це неправильно. Я говорю російською і переконаний, що не варто віддавати «путінським» монополію на російську мову. Якщо вони мають ненависть до всього українського, а вони це демонструють, неправильно з боку України це дзеркально відображати.

Зрозумійте правильно: віддзеркалювати, повторювати, відповідати треба в силовому секторі. Тим паче примножувати. На один удар відповідати п’ятьма. Але з точки зору ідеології демонструвати ненависть до всього російського – підігрувати тим, хто аплодує зараз в росії.

Якщо виникає національне питання, паралельно виникає ще багато питань. Мою маму спасли араби, і життю її загрожували араби. Ну не можна також сказати, що весь український народ дружно з німцями вбивав євреєв. Були ж і праведники.

Тобто національне питання тут ні до чого. Якщо воно спливає – тема злита. Якщо цинічно говорити, не за національним ознаком здійснюється розлюднення ворога. Ворог – саме ворог, тому що він фанатик за релігійними ознаками.

– Араби та ізраїльтяни – зрозуміло, це релігія. А православні росіяни та українці?

– Православ’я, яке зараз в Росії, хіба має якесь відношення до православ’я в Україні? На мою думку, це абсолютно різні церкви, хоча приблизно однаково називаються. І дійсно релігійна людина в Україні має розуміти, що з того боку діють абсолютні сатаністи. Прикладів – безліч.

– Діалог можливий?

– Між Україною та Росією? Час, коли це мало б значення, сплинув. Немає людей, які не визначилися і які не все розуміють. Усі сказали те, що мали сказати, у кого був час.

Не залишилося людей, які сумніваються, які не визначилися з приводу: росія купила всіх за нафтові гроші (яких згодом не буде) або Україна, яка долає свої «проблеми» – війну.

І – однозначно: я не скажу за всю Одесу (с), але скажу, що Захід не може протистояти жодній загрозі, ісламській в тому числі. Путін, який підтримує ісламістів, декларує: «На нас не лізьте – лізьте не на нас!» Це все жахливо. Це не по-людськи.

– Як вважаєш, що буде з Україною?

– Бачу героїзм. Бачу смерті. Начебто російських більше гине. Але ж там ресурсу більше – «мамки рожають людей з поганими хромосомами». Їм би зі своїми хромосомами по лікарнях ходити, а вони – стріляти в когось…

– Аналізуючи, критикуючи, маєш альтернативу? Є в тебе ідеї, проєкти, прожекти – будь що, – як зупинити війни в світі?

– Нас врятує диво. Адекватні, свідомі, освічені, психічно здорові люди мають об’єднатися заради ідеї. Я маю план, про нього пишу в соцмережах, але на нього мало хто реагує, на жаль. Вам розкажу.

Всьому світу, планетарно, треба створити диво. Нехай це буде вартувати мільярд доларів. Зберіть мозок зі всього світу!

– Тепер докладніше.

– Проблема людей, які воюють з Україною, надумана. Це як в Ізраїлі – це не та кількість землі, природних ресурсів. Якісь люди в щось вірять. Їм сказали, їх запевнили, що саме так, як вони зроблять, буде правильно.

Зупинити війни у всьому світи зможе диво. Планеті потрібно щось несподіване. Ми ж, не споглядаючи на расу, віросповідання, колір шкіри, політичні симпатії, повірили ВООЗ, сприйняли ковід, пандемію, зачинилися вдома, вдягли маски, мили руки…

– І яке диво ти, враховуючи війни у світі, у тому числі в Україні, запропонуєш?

– Мільярд доларів! Два! Для будь-якої країни це дріб’язок. Зберіть най-най- мізки креативу, новітнього чогось. Вигадайте диво, яке хоч на мить зупинить світ. Нехай це будуть прибульці з якоїсь планети. Та будь-що, аби ми всі зупинилися.

І диво – це несподівано. Якщо це очікувано – кому це потрібно?

– Що робиш в Ізраїлі?

– За планом – літературний клуб. Якась «писанина», щось побутове – це про мене. Намагаюся реорганізувати ізраїльський союз російськомовних письменників. Тут дійсних членів 300 осіб! А їх, потенційних, більше – приблизно півтисячі. Вони пишуть російською, білоруською, українською. А ще тисячі три-чотири пишуть мовою, яку ми розуміємо.

– Ностальгія?

– Коли ми вперше виїхали з Союзу в 90-х, була певна інформаційна блокада. А сьогодні я розмовляв зі своїм співавтором на рівні нової теми. Маю можливість здійснювати всі свої проєкти через Інтнернет. Що, власне, я і хочу тут робити. А ще хочу відновити гурт «РабФак» – вдарити «людям по мозгам, особенно советским».