Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції, розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…
Артистка театру ім. М. Л. Кропивницького Надія Мартовська:
– Маю роль у виставі «Як важливо бути серйозним», що готується нині до прем’єри. Якщо цікавить хобі, намагаюся відтворити старовинний український жіночий головний убір – очіпок.
За останній час зіграла Хануму в однойменній виставі та Риндичку у виставі «Марко Лукич», це нові для мене ролі.
Мрію про перемогу. Мрію обійняти доньку і онука. Мрію про нові цікаві й несподівані ролі.
Журналістка, членкиня НСПУ Людмила Юферова:
– Нині я працюю над книгою спогадів-свідчень жителів Дмитрівської територіальної громади щодо періоду бойових дій на території громади у лютому-березні 2022 року. Працюю також над декількатомною книгою нарисів про земляків колишнього Добровеличківського району. А ще над шостою книгою поезій, котра ще не має назви.
Про що мрію? Як і всі українці, про закінчення війни. А ще про повернення додому, у рідну Добровеличківку, і про закінчення своїх творчих доробків. А ще про видання книг нарисів про земляків та книги нарисів з історії Добровеличківщини. Та найбільша мрія – знайти кошти для втілення попередніх мрій.
Мрій багато. Дай Боже встигнути за щоденною рутинною роботою.
Письменник, лауреат премії ім. Шевченка Григорій Гусейнов:
– Сиджу над текстами, що в мене завжди народжуються неймовірно важко, але я завжди залишаюся ними не задоволений. Як і всі, звичайно ж, мрію про мир, Перемогу. Знаю, що ми неодмінно переможемо, і тільки тоді я понесу свої тексти у видавництва.
А поки що, як і до початку війни, працюю одночасно над кількома текстами, сюжетами. Майже готова повість про юного Тараса Шевченка, про його кількарічне життя у Литві, у неймовірному Вільно, де він, кріпак, зумів, дякуючи лише своєму геніальному таланту, потрапити на навчання у знаменитий Віленський університет до видатного литовського художника, професора. А ще про неймовірне кохання юного і романтичного Тараса до чарівної й одночасно гонорової польки. Майже готова також біографічна повість про забуту українську актрису Єфросинію Зарницьку, одеситку, ученицю Марка Кропивницького, яка свідомо вивчила українську мову й навіть виступала на сцені в Парижі в знаменитій п’єсі Івана Котляревського «Наталка Полтавка». На щастя, вціліли її неймовірно цікаві й щирі листи до матері, своїх молодших братів. В юності вона якийсь час жила в Новоукраїнці, де її дядько був священником, якраз тоді й вивчила українську мову. Померла в повному забутті в радянському, неймовірно пафосному Первомайську, але її й там навіть після смерті не залишили в спокої. А могила акторки просто пропала…
Такі сумні, трагічні сюжети, як мені здається, якраз нині на часі. Це уроки для тих в Україні, хто за комуністів звично не помічав і не цінував наших видатних людей, а ось тепер ми за це платимо таку неймовірно високу ціну.
Керівник гуртка ІТСМ Кіровоградського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Володимир Цись:
– Якщо конкретно, то ми з дітьми працюємо над створенням моделі військового бронеавтомобіля «Козак 2М». Спочатку його виставлять на конкурс, який проведе магазин масштабних моделей Вох24, потім ці моделі продадуть з аукціону й перекажуть кошти для ЗСУ. Ми з дітьми робимо на цей конкурс також діораму з фігурками воїнів ЗСУ.
Взяли участь у виставці-конкурсі, яку проводило Міністерство науки та освіти в місті Луцьку, де вибороли одне перше, два других і три третіх місця. Тобто всі роботи наших вихованців зайняли призові місця. У конкурсі брали участь гуртки ІТСМ з 11 областей України.
Мрія у дітей та особисто в мене одна – наша ПЕРЕМОГА! Діти мріють спокійно займатись моделізмом, а не по декілька разів під час занять спускатись у сховища. Особисто я з колегами моделістами працюю над різноманітною військовою технікою, яка нині стала дуже популярною. Перейшли на нові технології 3Д-друку, всі моделі друкуємо на принтері, потім збираємо, фарбуємо і пропонуємо модельним гурткам.
Художник, лауреат міжнародного бієнале «Відродження» та обласної премії ім. Осмьоркіна Федір Лагно:
– Готую персональну виставку «Фрагменти вітальності & мортальності», яку пізніше анонсую. Коротко про її сенс. Вітальність людини являє собою сукупність вроджених властивостей і здатностей, які забезпечують її життя в природі. Взята у вітальному вимірі, людина виступає як жива тілесна істота, як організм, що перебуває під владою природних законів, підпорядкований впливам механізмів біологічної детермінації. Планую видати каталог графіки.
Як самостійно отримати статус УБД? Покрокова інструкція від військових юристів