Це все-таки відбулося – близько ста співробітників науково-дослідного інституту травматології та ортопедії звільнено. Те, чого зажадав міністр Ляшко, втілила в життя в.о. ректора Донецького медичного університету Майя Єрмолаєва.
Процедура була здійснена класично: попередження про скорочення за два місяці, виплата грошей, запис в трудовій книжці. Немає більше НДІ, якому більше 60 років. Двічі втекли від війни, а добили свої. Дуже прикро.
Прикро ще й тому, що ніхто не став на захист клініки. Ні, спроби були. Навіть жевріла надія, коли від імені 27-ми народних депутатів на адресу Президента України надійшло колективне депутатське звернення із вимогою зберегти існування інституту. Директор НДІ Роман Климовицький тоді повідомив: «Офіс Президента без зволікання відреагував, вже дано доручення Кабміну розібратися в ситуації, що склалася. Україна – це правова держава». Можливо, й правова, але справедливість та здоровий глузд в законах не прописані.
Що робитиме колектив? Подано позови до суду на незаконні дії в.о. ректора Єрмолаєвої. Вона, до речі, у квітні 23-го року, коли не очолювала університет, писала в соцмережах стосовно НДІ: «Нинішньому керівництву ДНМУ, яке саме без роду без племені, забажалось, здається, знищити славетний колектив… Мовчіть і далі, колеги, бо ж не за вами поки прийшли. Тільки коли прийдуть, не шукайте співчуття». Ця пані має хист до ліквідації закладів. Ми, громадськість Кіровоградщини, ледве відстояли ДНМУ, який мав бути ліквідований за керівництва Єрмолаєвої. А клініку не змогли.
Декого із звільнених спеціалістів кличуть колеги з Рівного. Декого обіцяють працевлаштувати в петрівській районній лікарні (Поворознюк кличе). Хтось, можливо, знайде місце в лікарнях Кропивницького. Дуже шкода закладу, який, ще раз зверніть увагу, називається науково-дослідний інститут травматології та ортопедії. З одного боку війна, поранені та травмовані, з іншого – травматологи та ортопеди, яких позбулися.
Промені «Світанку»