Звісно, йдеться не про особистий урок головного тренера житомирського «Полісся», а про гру його підопічних проти СК «Полтава» на стадіоні «Зірка» в черговому турі УПЛ. І хоча тренерський штаб гостей, готуючись до наступного поєдинку з «Шахтарем», зробив певні ротації в основному складі, але на діях поліщуків це не позначилося.
Як сказали після матчу відомі кропивницькі футбольні наставники Самір Гасанов та Вадим Бондар, зустрічалися суперники з різних футбольних планет. «Вовкам» вистачило пів години, щоб все вирішити в грі. Спочатку Олексій Гуцуляк реалізував пенальті, призначений за допомогою ВАР. За декілька хвилин Олександр Андрієвський відгукнувся в штрафному майданчику на передачу Максима Брагару й головою ефектно підрізав м’яч у дальній кут. Та підопічні Руслана Ротаня не зупинилися, продовжували багато комбінувати, грати в своє задоволення та створювати гольові моменти один за іншим. Якби вдалося їх реалізувати, рахунок міг би бути двозначним. Але забив лише Едуард Сарапій могутнім ударом зі штрафного, призначеного за фол останньої надії Євгена Місюри. Арбітр Володимир Новохатній вдруге скористався допомогою ВАР і знову оголосив своє рішення про вилучення гравця полтавчан та штрафний для поліщуків.
По перерві тиск гостей трохи зменшився, й лідерам наставники «Полісся» дали відпочити, випустивши декілька перспективних юних футболістів. Та все ж вчетверте житомирцям удалося забити після індивідуальних дій в штрафному майданчику та влучного удару Георгі Майсурадзе – 0:4.
До речі, це може бути останній матч УПЛ цього сезону на стадіоні «Зірка». Якщо приведуть до ладу газон на місцевому стадіоні в Полтаві, підопічні Павла Матвійченка зіграють в рідних стінах поєдинки з «Кривбасом», «Шахтарем» і «Динамо».
Ну а ми скористалися, напевно, останньою можливістю поставити запитання наставникам команд. Асистент головного тренера Ігор Тимченко визнав гру свої команди в першому таймі провальною, відзначивши взаємодію та високу індивідуальну майстерність суперників, за якими господарі просто не встигали. Компенсувати ж перевагу в швидкості конкурентів боротьбою та самовіддачею не вдалося. На запитання про подальшу мотивацію гравців наставник полтавців відповів, що остаточно вони ще не вилетіли з УПЛ й будуть боротися до останнього туру. А гравці повинні мати самоповагу й відпрацьовувати гроші належним чином. Ті ж футболісти, які не захочуть цього робити, просто не виходитимуть на поле. Що стосується подальших перспектив клубу, то, здобувши неоцінений досвід і побачивши всі свої недоліки, потрібно зробити правильні висновки, підтягнути інфраструктурні моменти й боротися далі. В усякому разі президент клубу Сергій Іващенко запевнив, що клуб продовжить існувати у разі пониження в класі.
Руслан Ротань спочатку поспілкувався з телетрансляторами та журналістами власної клубної пресслужби. Нас із журналістом СК «Полтава» відразу попередили, що Руслан Петрович готовий відповісти лише на декілька запитань. Оскільки він не вдавався до аналізу гри, то ваш кореспондент запитав, чи не прикро було ось так засмучувати земляків. Адже Руслан Ротань народився й починав свою футбольну кар’єру саме в Полтаві. І ось що він відповів:
– Вважаю, такі моменти, де є максимальна концентрація і налаштованість, потрібно відпрацювати, як нашій команді, так і команді Полтави. Тому так сталося, що довелося засмутити земляків, але це спорт. У спорті завжди потрібно хотіти перемагати. Після гри ми завжди друзі, разом переживаємо, тому що дійсно ця команда з мого рідного міста. Звісно, прикро, але в нас різні завдання.
Що стосується гри, то цей результат – заслуга усієї команди. Ну, звісно, що коли сталося вилучення, набагато легше стало. Я задоволений, яка була агресія в третій зоні, як гравці реагували на те, коли губили м’яч. Тому хлопці цього заслужили. Той настрій, який був на сьогоднішню гру, він відповідає професіоналізму. Вважаю, і другий тайм був непоганим. Звісно, ми хотіли більше від хлопців, які менше грали. Але треба розуміти також цю ментальність. Коли ти виграєш 3: 0 після першого тайму, дуже тяжко такі матчі продовжувати на одному рівні з такою ж інтенсивністю. Тому я не скажу, що там цієї інтенсивності не було. Але те, що вже результат був за спиною, десь хлопці, можливо, трошки менше хотіли.
– Тепер про ще одне місто, яке на певний час стало вам рідним. Мова про ФК «Олександрія», деякі вболівальники якого кажуть, що срібло вже в минулому, але чому Руслан Петрович не пішов шляхом Мічела в «Жироні», який мав дуже привабливі пропозиції від європейських грандів, але залишився й після втрати лідерів врятував команду від вильоту. Чому ви не стали Мічелом? І що тепер відчуваєте?
– Повірте, переживаю за «Олександрію» не менше, ніж ви. Ця команда заслуговує на багато більше. Такі моменти, вони дуже тяжкі, і говорити зараз, як би було так чи як би було не так, не має сенсу сьогодні. Я думаю, що порівняння таке із Мічелом не дуже доречне. Подивимося на Мічела, де він буде влітку.
Ще раз кажу, переживаю за «Олександрію» й зазначу, що ми залишили команду, з якою можна було працювати. Звісно, не вигравати чемпіонат, але й не таку, щоб боролася за виживання. Але що сталося потім, я не можу це сказати, тому що інший наставник був, і що там не вдалося, мені дуже тяжко казати. Але я бажаю олександрійцям зібратися й використати ті шанси, які ще залишилися, щоб залишитися в УПЛ. Впевнений, що їм це до снаги.
– Чи відчуваєте ви, що «Полісся» здатне вирішити поставлене завдання та потрапити до трійки найкращих?
– Ми будемо все від себе залежне робити, щоб виконати ті завдання, які перед нами стоять. Тому що конкуренція з кожним туром буде загострюватись, і ми це розуміємо. Але дуже важливий фактор – це ставлення до матчів, яке було сьогодні у хлопців. Якщо в нас буде така мотивація, дисципліна, то я впевнений, що все буде добре.
Час змінювати пріоритети