«КропФест»: сюрпризы большой сцены

Нынешняя концертная программа «КропФеста» на площади Героев Майдана была менее насыщенной, чем в прошлом году, но содержала несколько приятных неожиданностей. Например, в списке выступающих появились два местных, кировоградских, музыкальных коллектива – The Sound Age и «Місто доріг». А еще… впрочем, читайте дальше, и вы все узнаете.

Герои среди нас

Площадь Героев Майдана приняла первых артистов в последний день лета. В афише на официальном сайте фестиваля был анонсирован только концерт группы «ТіК», но на самом деле те, кто пришел в этот день в центр Кропивницкого, получили бонус – кроме Виктора Бронюка и К^о на сцене выступили Тоня Матвиенко и Арсен Мирзоян. Всех артистов публика встретила тепло, как давних друзей. В этот же день, 31 августа, продюсер и телеведущая Анжелика Рудницкая представила публике проект «Герои среди нас».

– Идея создать такой проект возникла еще во время первого фестиваля «Кропивницкий», - говорит Анжелика. – Тогда на сцену выходили музыканты-волонтеры. Но среди обычных людей, наших соседей и знакомых, тоже есть волонтеры, делающие мир вокруг лучше. Но о них никто не знает, потому что их работа непубличная. Кто-то заботится об онкобольных детях или детях с инвалидностью, кто-то помогает бездомным, кто-то своими силами создал приют для животных. Все наши герои – из Кропивницкого и Кировоградской области.

Каждого героя (среди них – глава благотворительного фонда «Янгол життя» Наталья Селецкая, руководители общественных организаций «Дом Милосердие» и «Сердце матери» Владимир Лебедев и Людмила Шукрута и другие) приглашали на большую сцену и вручали памятный знак. Не знаем, поможет ли участие в проекте самим героям, но их имена и деятельность попали в телевизионные новости – а это уже плюс.

Возвращение «Нічлави»

Группа «Нічлава-блюз» была одной из тех, на творчестве которых в середине и конце 90-х годов зарождалась современная украинская поп-музыка. Основателем и лидером ее был тернопольчанин Андрей Пидлужный. Но в 1997 году «Нічлава» прекратила свое существование, Андрей стал членом группы «Скрябин» и написал для Кузьмы несколько песен. Участвовал во множестве совместных проектов с такими артистами, как Александр Положинский («Тартак»), Юлия Лорд, Тарас Чубай («Плач Єремії»). Песни Пидлужного есть в репертуаре Тони Матвиенко, Тины Кароль и других. В прошлом году Андрей принял трудное (как он сам признался корреспонденту «УЦ») решение возродить «Нічлаву» и снова выйти на большую сцену.

– Рішення про відродження приймалося не вчора, воно жевріло насправді дуже давно, але лише зараз я зрозумів, скільки часу я втратив. У моєму житті було багато всього, були перемоги, а були й поразки. Я величезну частину себе віддав іншим, беручи участь у сумісних і спільних проектах. Така в мене натура – якщо вже робити щось, то віддаватися цій роботі пов­ністю, віддавати всього себе. На жаль, я зіткнувся з тим, що така самовіддача мало кому потрібна, її не цінують. Це, на жаль, так, хоча й звучить дуже дивно. Тож, дійшовши до останньої стадії нерозуміння, що відбувається навколо, я знайшов у собі сили відновитися й невеликими кроками повернутися на сцену, зробити так званий флешбэк.

– Отже участь у «КропФесті» має для вас особливе значення, чи не так?

– Це насправді так, і я дуже вдячний за те, що був запрошений сюди, у місто Кропивницький, де, до речі, чомусь жодного разу не був. Хоча я об’їздив усю Україну.

– Але ж ви не полишаєте композиторської діяльності. Ви працюєте над кінострічкою «Король Данило» й навіть знялися в ній. Можете розказати, що це була за роль?

– Поки не можу, оскільки це шоу-бізнес, і в ньому працюють свої правила. До виходу стрічки насправді досить далеко, але свою частину роботи над нею – музичну – я виконав. Зараз я працюю над спільним проектом разом з Тонею Матвієнко й «Піккардійською терцією», це буде пісня, що мала увійти у фільм «Король Данило». Робота надзвичайно цікава, оскільки цікава сама по собі «Піккардійська терція», адже там немає музичних інструментів, голоси артистів – це ї є їхні інструменти. І чудовий вокал Тоні.

– Отже від спільних проектів ви не відмовляєтесь?

– Ні. Але головна моя мета зараз – відродити «Нічлаву», створити повноцінний колектив музикантів. У цьому процесі дуже важливу роль грає сцена і те, як ти її відчуваєш. Я вже давно не виступав на великій сцені, дякуючи фестивалю у Кропивницькому я знову її відчув. Насправді зізнаюся – мені дуже важко виступати на сцені, я страшенно в цей час переживаю, і те, що публіка сьогодні так тепло нас прийняла, стало для мене великим полегшенням. Одна справа, коли ти виходиш на сцену раз або два на рік, і зовсім інша – коли ти виступаєш два-три рази на місяць. До сцени треба звикати. Я під час виступу рази три помирав. До речі, це цілком може статися в буквальному сенсі, і якщо ви прочитаєте в новинах «Артист помер під час виступу на сцені», скоріше за все, то буду я…

Кропивницкий любит панк

В последний день фестиваля публика ждала на большой сцене любимых артистов: Юркеш, «Без обмежень», «Антитіла». И, наверное, зря организаторы решили, что выступление Юркеш должно быть в середине концерта, – музыканты «порвали» публику так, что выступающим после них пришлось несколько туго.

«Юркеш», как и «Нічлава», начинал свою творческую деятельность в 90-х годах, но знали его как Юру Юрченко, сладким голосом исполнявшего песенки о несчастной любви. Юра вырос и переосмыслил себя, выбрав совершенно иное направление. Сам он назвал свою музыку интеллектуальным панком с элементами юмора и сатиры. Юркеш, хоть и существует в своем нынешнем виде уже лет 15, широкой публике стал известен после участия в «Х-Факторе» в прошлом году. Выйдя на сцену «КропФеста», с разгону «врезал»… песню группы System of a Down, но на украинском языке.

– Мені дуже подобається співати чужі пісні, - сознался нам Юра, одновременно раздавая автографы. - Те, що я накоїв на «Х-Факторі», – лише невелика частина, перероблених пісень у мене насправді значно більше, і вони належать різним виконавцям. Щодо System of a Down: я був дуже вражений, коли прочитав переклад тексту. Виявилося, що ці хлопці пишуть дуже глибокі й вдумливі твори.

Свои песни Юркеш тоже пел, но чужих в сумме было больше. И, как положено панку, пару раз со сцены звучала нецензурная лексика. Кропивницкий, похоже, любит панк, поскольку на предыдущем фестивале «Жадан і Собаки» произвели на публику такой же взрывной эффект. Безбашенность панка, видимо, покоряет даже мэтров украинской эстрады. Иначе мы не можем объяснить, например, песню о жлобах от Тараса Петриненко, закрывавшего фестиваль.

О «КропФесте» было сказано много слов – и хороших, и не очень. Но многие, уходя с концерта, уже называли имена тех, кого хотели бы увидеть на фестивале следующего года.