Неспокійний цей час – перед виборами. Хвилюється простий народ, лякає сам себе всілякими соціальними катаклізмами. Цікаво, а про що напередодні виборів думають ті, кого прийнято тепер називати лідерами громадської думки? Чого чекають, а чого побоюються наші місцеві ЛГД?
Одразу відзначимо, відповідати «УЦ» погодилися далеко не всі з тих, кому було запропоновано, з різними формулюваннями обґрунтування відмови – етичними, політичними, економічними. Але двоє зважилися – тому, мабуть, що люди самодостатні, своїх принципів і симпатій з легкістю не змінюють, на льоту не перевзуваються. І думають не тільки про власне майбутнє.
Ольга Голобородько, керівник фермерського господарства «Синюха», Новоархангельський район:
– Пропоную проаналізувати ситуацію не у всій країні, а в нашій області. Протягом декількох останніх років у нас багато чого будується, відкривається, капітально ремонтується, розвивається. У кожному районі відбулися події, на які люди чекали досить тривалий час. Правда, у нас коротка пам’ять: відкрили дитяче відділення в лікарні, зраділи, пройшло два місяці – забули, що саме цього чекали, наче це відділення там завжди було, наче для цього ніхто ніяких зусиль не прикладав. Або скаржаться на ціну на газ ті, у кого газу ніколи не було. Топить усе життя дровами або вугіллям, але обов’язково кляне владу за ціну на газ. Натомість ті, хто має газ, не турбуються про ціни на дрова для селян.
Мені подобається команда, яка сьогодні при владі на Кіровоградщині. Подобається те, що робить губернатор. Вважаю, що він на своєму місці. Голови райдержадміністрацій не заважають нам працювати, як це бувало. У нас демократичні відносини: адміністрація не втручається в наш виробничий процес, а ми виконуємо все, чого від нас вимагають нормативні акти. Ніхто не вказує, коли ти повинен сіяти, коли збирати, коли розраховуватися з людьми. Тут усе визначає конкуренція: будуть люди з тобою чи підуть до іншого господаря.
Протягом виборчої кампанії нас жодного разу ніхто з обласного чи районого керівництва не зібрав і не «рекомендував», за кого потрібно голосувати. Нас взагалі не залучали до процесу підготовки до виборів. Займайтеся своєю справою, землею – і все. Ніхто з адміністрації не сказав мені, за кого має проголосувати мій колектив. Це для мене дуже важливо, це мені подобається. І я нікому не нав’язую своєї думки. Раджу людям обирати самостійно.
Якщо ж вийти за межі області та країни, то мені дуже приємно від того, що за кордоном почали розрізняти українців і росіян, до нас ставляться по-іншому, більш привітно. Та й економічно наша країна приваблива й відкрита для співробітництва.
Закінчу приємним. Горох ми посіяли. Ячмінь, дасть Бог, посіємо найближчим часом, якщо погода не перешкодить. Ріпак росте. Озимі перезимували добре. Настрій такий, що будемо працювати. Звісно, питань є багато. Але особисто я боюся змін. Особливо радикальних змін, розворотів на сто вісімдесят градусів.
Андрій Райкович, міський голова Кропивницького:
– По-перше, я глибоко вірю в те, що народ обрав міського голову не для того, щоб він займався великою політикою, а для того, щоб вирішував господарські питання на ввіреній території. З такою ідеологією я погодився балотуватися й очолив місто. 2019 рік у нас дуже напружений, відповідальний, нам треба ввести в експлуатацію житловий будинок, намітити план на наступне будівництво, освоювати наступний майданчик, щоб ми закінчили один будинок і перейшли до іншого. Далі – питання будівництва арки, я переймаюся цим питанням кожного дня, бо правління Одеської залізниці, «Укрзалізниці» намагаються відтермінувати надання дозволу на виконання робіт з монтажу.
Я і сьогодні звертаюся до Президента з проханням, надією та вимогою, щоб нам допомогли врегулювати це питання. Зрозуміло, я не можу стояти в стороні від процесу виборів як громадянин України. Я хочу, щоби держава розвивалася, щоб соціальна політика була прозорою, зрозумілою та послідовною. Щоб якомога менше було потреби в соціальній підтримці, а рівень достатку людей зростав. Щоб людям було жити заможно й комфортно в Україні. І я дуже сподіваюся, що з виборами президента в нас закінчаться нагнітання ситуації, «страшилки» для людей. Я не хочу жити на краю прірви, це зона некомфорту для всієї нації.
Я маю право це сказати, без політичних відтінків: постійна зміна керівників по вертикалі негативно впливає на розвиток громад і територій, сталість, зокрема й кадрова, – це основна ознака динамічного розвитку. На людей це не має впливати, а ми, на жаль, поки не змогли відпрацювати такі взаємостосунки. Всі очікують, що, не дай Бог, зміниться президент, почнуть на місцях ставити людей фахово непідготовлених, але революційно налаштованих. Це ми вже проходили, це негатив.
Я дуже хотів би, щоби люди не помилилися, не повелися на популізм і рекламу, речі, які ніяким чином не стосуються розвитку держави. І рекомендував би серйозно подумати, що вони збираються робити. Найпростіше сказати «мені все не подобається». Ми цим шляхом багато разів ходили…
Олена Нікітіна та Андрій Трубачев, «УЦ».
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...