Віталій Скоцик – людина неординарна для української політики, бізнесу, науки, суспільного життя. Уродженець невеликого села на Рівненщині одним з перших у незалежній Україні потрапив учитися до Америки за програмою обміну студентів. У 26 років вже був кандидатом сільськогосподарських наук. Став першим в країні доктором наук зі стратегічного менеджменту. У тридцять років керував найпотужнішою в Україні компанією з постачання техніки для села. Давно зрозумів, що без участі в політичному житті в державі нічого не змінити. Окрім партійної роботи, на минулих виборах балотувався на посаду президента України. Зараз очолює партію «КРАЇНА», яка поступово набирає оберти, додає популярності там, звідки вийшов сам Віталій Євстафійович, – в українському селі.
І ще, скажіть, ви знаєте хоч одного іншого українського політика, який щоліта сам за кермом комбайну жнивує на землях рідного Гощанського району на Рівненщині? Днями пан Віталій відвідав Кіровоградщину, був у Знам’янці та Кропивницькому, знайшов час поспілкуватися з журналістами. На Кіровоградщині Скоцик гість не рідкий. Колись був як голова компанії, яка має філію в нашому обласному центрі, потім як політик навідувався. І взагалі наша аграрна область для партії, яка велику увагу приділяє життю села, аграрній галузі, – один з базових регіонів.
– Пане Віталію, чим займалися в Кропивницькому?
– У нас була низка зустрічей, на жаль, ми ще не можемо працювати в нормальному форматі через карантинні обмеження. А зустрічалися з представниками майже всіх куточків Кіровоградської області. Говорили про те, що буде восени, про децентралізацію, переформатування районів – все це надзвичайно цікавить всіх людей. Інформацію про все це не завжди можна знайти в засобах масової інформації, тому такі живі зустрічі вкрай важливі.
– Що обговорювали в першу чергу? Розбудову партії на Кіровоградщині?
– Зустрічі були з дуже різними людьми. Наша політична історія почалася ще в 2014 році, партія швидко набрала потужної ходи, ми тоді на місцевих виборах майже по всій Україні посіли друге – третє місця. Так було до 2018 року, коли олігархічна система нас збила перед президентськими виборами. Треба було шукати шляхи, як вийти з ситуації.
У 2014-му до нас прийшли тисячі. Ми на місцевих виборах пройшли в 373 районні ради! Також у шість обласних рад, в інших не дотягнули дуже мало. Треба було запропонувати людям нові підходи, нові форми роботи, і, власне, це ми й обговорювали тут.
Також ми зустрічалися з людьми, з якими не працювали раніше, навіть з інших партій.
Люди абсолютно різні за фахом – лікарі, вчителі, військові, фермери, які працюють на землі, а також ті, хто сьогодні працює в місцевому самоврядуванні. Говорили про вибори, про нове нарізання районів – у людей дійсно зараз дуже мало інформації. Що дуже цікаво – було багато питань щодо зовнішньої політики, зовнішньої економіки! Це питання, на яких я розуміюся.
– Хотілося докладніше почути вашу думку про переформатування районів, зараз багатьох це турбує найбільше. Два місяці тому Кабінет Міністрів прийняв рішення, яке для двох як мінімум об’єднаних територіальних громад Кіровоградщини стало серйозним ударом. Попельнастівську взагалі ліквідували, а у Приютівської громади просто анексували два старостати!
– Давайте подивимося глибше. Децентралізація почалась у 2014-му році. Тоді головною ідеєю був той факт, що адміністративний уклад України був сформований у п’ятдесятих роках минулого століття. Сімдесят років проіснував, звісно, змінилася соціально-економічна формація, демографічна ситуація також. Звісно, треба було систему міняти. Але треба було міняти з прицілом не на рік-два. А можливо, на такий термін, як проіснувала минула система. Бо це такий комплекс питань – економіка, екологія.
У п’ятдесяті роки, коли формували області та райони, провели перепис населення, паспортизацію населених пунктів, їхній енергетичний баланс, збирали інформацію про майбутнє будівництво, де що вирощують, які в регіонах є трудові резерви тощо. Усі міністерства подавали плани розвитку, після чого Міністерство інфраструктури прив’язувало дороги до об’єктів, Міністерство енергетики – постачання обсягів електроенергії.
У сучасній Україні відбувається інакше. Ніхто так і не зробив вищезазначених кроків. У 2014 році по всій країні запланували створити 1300 громад, вийшло лише 1029. В Україні досі залишається 75 районів, де не створили жодної громади. Тому влада почала шукати вихід з цієї ситуації.
На жаль, у нас пішли таким шляхом, який нам буде ще довго гикатися. У нас двічі пропустили перепис населення. Ми реально не знаємо, скільки в нас людей, не знаємо демографічний склад, соціальний. Легко нарізати кордони районів, але що далі? Люди, які впроваджували територіально-адміністративну реформу раніше, говорили, що роблять децентралізацію, щоб людям було легше жити. Тобто легше адмініструвати території, а людям на місцях легше управляти всіма ресурсами. Тепер кажуть, що щось пішло не так.
Те, що відбувається зараз, – абсолютно фіктивний процес. Але, щоб хоч якось на нього впливати, ви повинні мати інструмент, щоб приходити до місцевої влади. Це те, що ми можемо зробити на даному етапі.
Що ми можемо запропонувати тим людям, які з нами йшли з 2014 року в складі Аграрної партії? Політична партія «КРАЇНА» у своїй основі має Партію відродження села, засновану в 1993 році. На 15-му з’їзді торік, коли я став на чолі партії, ми вирішили дати їй нове ім’я – «КРАЇНА». Чому? Тому що моє село – це моя Країна, моє місто – це моя Країна, моя родина – це моя Країна і т.д.
Наша ідеологія залишається консервативною, традиції – націонал-патріотичними, а мета – зберегти найцінніше, побудувати найкраще.
До речі, симпатично – Віталій Скоцик в Інтернеті прорекламував солодощі «Добрим людям», які виробляють у Знам’янці. Каже, дуже смачні. Отак лідер партії має працювати з виборцями!
«Роботи вистачить кожному»