Контурна карта Кіровоградщини

Як правило, після парламентських чи президентських виборів карту України розфарбовують у кольори політичних партій, відповідно до показаних результатів. Завдяки новій системі виборів до органів місцевого самоврядування в кольори політичних партій тепер розфарбували й кожну область, район чи міську раду. Але конкретики в плані прізвищ депутатів місцевих рад немає й через тиждень після голосування.

Новообрані голови

Щось конкретне можна сказати лише про міських голів, правильніше буде, голів об’єднаних територіальних громад Кіровоградської області, оскільки їх було легше визначати виборцям і простіше підводити підсумки голосування в дільничних виборчих комісіях. Телеглядачі з жахом і нерозумінням слідкували за процесом здачі результатів голосування з дільничних комісій в територіальні, який тривав до 4 діб, а в окремих випадках і довше. Особливо це стосувалося великих міст, де кількість бюлетенів для голосування доходила до 6 аркушів. Це теж «издержки» нового виборчого законодавства, що значно ускладнило навіть процес оформлення документації в плані фіксації результатів, пакування протоколів та відривних талонів бюлетенів для транспортування та перевірки в окружних комісіях. Звідси й помилки, в яких не варто звинувачувати членів дільничних комісій, які були змушені працювати на межі можливостей.

Затягування процесу оприлюднення результатів було закладено в самій процедурі проведення виборів і голосування. Але в розрізі визначення голів об’єдананих територіальних громад усе набагато простіше, і на сьогодні майже всі ОТГ області отримали своїх очільників. Можна сказати, що завдяки децентралізації фактично зрівнялися статуси керівників сільських ОТГ і міст, хоча фінансові та матеріальні можливості в них різні. Це видно, якщо порівняти, наприклад, Новоукраїнську, Аджамську чи Кропивницьку ОТГ, хоча за площею вони не дуже відрізняються. Залишається дочекатися офіційного оприлюднення результатів голосування в ЦВК усіх новообраних чи переобраних, щоб вони змогли отримати посвідчення.

Отже, за інформацією Асоціації міст України, вибори відбулися практично в усіх громадах. У Новоукраїнському районі одноіменну ОТГ знову очолив Олександр Корінний, Ганнівську – Людмила Гаразда, Глодоську – Ольга Сиса, Рівнянську – Олександр Пєшехонов, Маловисківську – Юрій Гульдас, Смолінську – Микола Мазура, Добровеличківську – Володимир Осієвський, Тишківську – Іван Завалко, Помічнянську – Микола Антошик (у минулому номері «УЦ» значилося інше прізвище), Новомиргородську – Ігор Забажан, Піщанобрідську – Сергій Мар’янов.

У Голованівському районі Благовіщенську ОТГ очолив Віталій Довгополий, Вільшанську – Микола Паранчевський, Гайворонську – Роман Волуйко, Заваллівську – Людмила Прач, Голованівську – Сергій Цобенко, Перегонівську – Володимир Козак, Побузьку – В’ячеслав Купренюк, Новоархангельську – Юрій Шамановський. Чомусь у переліку відсутня Підвисоцька ОТГ, де переміг Віктор Лозінський.

Визначилися з керівниками ОТГ у Кропивницькому та Олександрійському районах. Головою Попельнастівської ОТГ став Олег Волянський, Приютівської – Андрій Коломійцев, Онуфріївської – Віталій Береза, Петрівської – Світлана Тилик, Великоандрусівської – Аріф Різаєв, Гурівської – Анатолій Склярчук, Долинської – Євген Звіздовський, Дмитрівської – Наталія Стиркуль, Компаніївської – Олександр Маслюков, Аджамської – Тетяна Зайченко, Великосеверинівської – Сергій Левченко, Катеринівської – Тетяна Пучка, Соколівської – Інна Завірюха, Первозванівської – Прасковія Мудрак, Новгородківської – Олександр Сириця, Олександрівської – Олександр Безпечний, Устинівської – Ігор Пеньков, Новопразької – Богдан Куруп.

Окремо варто сказати про результати виборів міських голів у найбільших населених пунктах області. У Світловодській ОТГ головою став Андрій Маліцький, у Знам’янській – Володимир Сокирко, у Бобринецькій – Леонід Кравченко. У деяких ОТГ вибори (не стільки голосування, як агітація та підрахунок голосів) проходили в запеклій боротьбі. У Великосеверинівській ОТГ склад територіальної комісії змінили в день голосування, були розборки з печаткою, а в Новгородківській ОТГ на одній з дільниць перераховували голоси за рішенням суду.

Очікувалося, що найзапекліша боротьба буде в Олександрії та Кропивницькому, але цього не сталося. У Кропивницькому з великим відривом виграв Андрій Райкович, який набрав 53 з половиною відсотки бюлетенів з позначкою «За», тобто 27 839, тоді як його найближчий переслідувач Артем Стрижаков присів на лаву для програвших з результатом меншим за 20% тих, хто проголосував за його кандидатуру, – 10338 голосів. Ольга Ковальова-Алокілі з результатом 6,5% може втішити своє жіноче самолюбство перемогою в заліку серед жінок, оскільки обійшла і Ірину Озерну, і Катерину Шамардіну. Потрібно відзначити «безумство храбрых», тобто кандидатів Матюнькіна, за якого проголосувало 147 виборців, і Орєшкова, який зібрав трішки більше – аж 223 голоси «За».

В Олександрії вибори «в одні ворота» виграв президент футбольного клубу «Олександрія» Сергій Кузьменко, який набрав більше 55% підтримки проголосувавших олександрійців проти 37% у багаторічного голови міської ради Степана Цапюка. Тут інтрига трималася лише на традиційній риториці представників, умовно кажучи, «Партії регіонів», які, здавалося, навічно внесли місто в біло-блакитний пояс, але спрацювала політична й господарська вага Кузьменка, який до цього 5 років був губернатором Кіровоградщини, обирався народним депутатом України, окрім цього, працює в сегменті великого сільськогосподарського бізнесу.

Якщо в Кропивницькому все більш-менш визначено з вектором розвитку, який задав Андрій Райкович, то в колишній буровугільній столиці України, тобто Олександрії, його ще потрібно визначати, і це спільне завдання для міського голови та депутатського корпусу, для якого спектр уваги значно розширюється за рахунок приєднання традиційно сільських територій.

Ради є, депутатів немає

По персональному складу голів органів місцевого самоврядування теж можна фарбувати території області в політичні кольори, а от з персональним складом депутатського корпусу складніше. Страшенно незручна система підрахунку голосів змушує нас оперувати кількісними, а не персональними даними на виборах до обласної та районних чи місцевих рад, хоча пройшло більше тижня після голосування. Причина та сама – недосконалість виборчого законодавства, за яку ніхто не збирається нести відповідальність та й не понесе.

«УЦ» у своїх матеріалах про вибори писала, що складність полягає не лише в заплутаній схемі визначення переможців на виборах депутатів рад, для чого недостатньно набрати просту більшість на виборчому окрузі, бо потрібно набрати й так звану партійну квоту в розрахунку на один голос. Тому більшість депутатів проходять в обласну та міські ради за партійними списками, якщо вони займали перші номери. Але цього мало, бо багато кандидатів значилися в двох списках одночасно – у міську та обласну ради, і якщо він переміг в обох голосуваннях, то один мандат має віддати наступному в черзі однопартійцю. А ще ж потрібно враховувати й гендерну складову, а також десяті та соті частки відсотків, які теж не спрощують справу визначення депутатів.

Проте за партійною ознакою всі наші ради можна вважати сформованими, що дозволяє зафарбувати всю карту, правда, без персоналій це швидше контурна карта, де обриси видно, а фактичне наповнення відсутнє. Знову ж таки, станом на 2 листопада офіційних результатів виборів по персональному складу рад ми ще не маємо, тому будемо оперувати партійним, що теж дає матеріали для аналізу.

Невідомо з яких мотивів, але деякі «великі» політики вже розфарбували Кіровоградську область у біло-сині кольори, які нині належать ОПЗЖ, хоча паралельні підрахунки голосів партій свідчать, що це далеко не так. Ми бачимо, що в деяких радах більше всього депутатів від ОПЗЖ, але це не означає більшість! За попередніми даними, ОПЗЖ здобуває в міській раді Олександрії 9 мандатів, проте схоже, що союзників у них більше не буде. СН здобуває 6 мандатів, ЄС – 5, «Пропозиція» – 4, «Сила і честь» та «Батьківщина» по 4, РПЛ і «Сила людей» – по три. До того ж, більшість цих політичних сил підтримали на виборах кандидатуру Сергія Кузьменка, тож потрібно очікувати значного переформатування не лише складу депутатських комісій, але і виконавчого комітету, і апарату заступників міського голови та керівників управлінь. Втім, політика – річ непередбачувана, якщо на перший план виходить результат, а не амбіції.

Не можна сказати, що революційні зміни відбулися в Міській раді міста Кропивницький, в сенсі ідеологічних кольорів, хоча депутатські міграції таки мали місце. Впевнене лідерство захопила «Пропозиція», яка здобуває 9 мандатів. По 6 «багнетів» матимуть ЄС і СН, «Перспектива міста» і «Батьківщина» – по 5, ОПЗЖ і «Рідне місто» здобувають по 4, і «Наш край» займе 3 депутатських крісла. У політичних розкладах можливі різні варіанти, але, якщо навіть уявити, що «на старих дріжджах», тобто на ідеології регіоналів, об’єднаються кілька фракцій, у сумі вони не отримують продуктивної більшості. Іншими словами, в обласному центрі передбачається конструктивна більшість на чолі з мером, якщо тільки політична доцільність (меркантильні інтереси) не візьме гору над інтересами громади. Справу можуть вирішувати один-два голоси, за які зараз сперечаються ті, хто вважає свій результат незадовільним або взагалі не проходить у раду.

Не певен, що Кіровоградська обласна рада матиме гарантовану продуктивну більшість, яка прийматиме рішення простою більшістю в 33 депутати. Дані паралельних підрахунків досить суперечливі, за деякими – більше всього мандатів здобуває ОПЗЖ, але за «паралелями» від інших партій картина інакша. «Батьківщина» і СН матимуть по 14 місць, а ОПЗЖ – лише 11. ЄС отримує 9 місць, «За майбутнє» – 6, «Пропозиція» – 5, і також 5 місць отримує Радикальна партія Ляшка. Хто з ким і проти кого буде «дружити», наразі невідомо, можливо, якась невелика фракція матиме «золоту акцію», тобто впливатиме на ситуативну більшість.

Розклади цікаві, але виборцям важливіше, щоб депутати забули про свої партійні прапори й пофарбували Кіровоградщину в один колір і об’єдналися під одним гаслом – працювати на розвиток громад.