Подарунок бібліотеці, або Хто зібрав казки, які ми читали в дитинстві

Нещодавно головна книгозбірня Кіровоградщини отримала чудовий дарунок – відома кіровоградська літераторка Антоніна Царук подарувала бібліотеці добірку книг, присвячених життю та творчості Івана Хланти.

Чи багато наших сучасників знають про одного з найвидатніших дослідників фольклору сучасності, літературознавця, мистецтвознавця, педагога та бібліографа? На жаль, ні. Чимало людей навіть і не здогадуються, що поряд з ними живе й працює непересічна особистість.

Можна довго перераховувати звання й нагороди Івана Хланти, та краще подивитися, почитати, послухати те, що він збирав, записував, обробляв і видавав протягом усього свого життя – десятки томів українських народних пісень, казок, легенд, переказів, бувальщин, коломийок та інших народнопоетичних жанрів. Кажуть, що світове народознавство не знає жодного подібного прикладу. Навіть у сучасні демократичні часи нелегко займатись збиранням та зберіганням національної спадщини, за часів панування комуністичної ідеології записувати й вивчати творчість свого народу вважали майже підривною антидержавною діяльністю. Але звільнення, безробіття, переслідування не зупиняли Івана Хланту: своїм завданням він бачив і бачить зберігання духовних цінностей української нації.

«Пісня, казка – взагалі народнопоетична творчість – є для мене єдиною незрадливою подругою, відрадою і, без перебільшення, смислом мого життя. Головне – зберегти від забуття залишки духовної культури нашого народу, бо коли вмирають обряди і традиції в царині духовної культури, тоді вмирає й народ – як етнічна одиниця», – скаже Іван Хланта, вже ставши досвідченим ученим, академіком, заслуженим діячем мистецтв України.

А ще Івана Хланту називають одним з трьох у сучасній Україні дипломованих казкознавців. Як писав Іван Гарастей, творче життя Хланти в цілому ряді випадків можна охарактеризувати словом «перший»: «Так, наприклад, він перший у нашій фольклористиці дав найбільш чітке визначення специфічних рис соціально-побутової казки та вказав на конкретні ознаки, за якими вона відрізняється від інших видів казок; першим аргументував можливість знаходити шляхи безпомильного відокремлення анекдоту від соціально-побутової казки; першим видав серію тематичних збірників казок… що не мають аналогів у цілому слов’янському світі…»

Завдяки Івану Хланті ми читали такі збірки казок, як «Правда і кривда», «Казки Карпат», «Розумниця», «Мамине серце», «Трапила коса на камінь», «Казки про бідних і багатих», «Казкар», «Дарунки груші» та інші.

Ще багато в чому Іван Хланта був першим, та сам найголовнішим називає те, що йому вдалося зберегти для сучасних і прийдешніх поколінь наші питомо національні духовні цінності.

«У вирі сьогочасного складного, бурхливого й суперечливого життя ми нечасто замислюємося над змістом понять “добро”, “зло”, “прекрасне”, “потворне”, “щастя”, “нещастя”, “справедливість” тощо. А в українській народнопоетичній свідомості вони основоположні, їх передавали з покоління до покоління.

 А які мудрі настанови про Рід, збереження та примноження його честі й гідності в наших звичаях та обрядах, піснях, казках, легендах, переказах, прислів’ях та приказках?! Мені пощастило записати і видати сотні, якщо не тисячі пісень, легенд і переказів про закарпатські замки, Карпатську Україну. Скільки в них туги за рідним краєм! Яка глибина історичної пам’яті!

Спроєктуйте все це у нашу сучасність і одразу відчуєте, що вони не лише не втратили злободенності, значущості, а навпаки, помножили їх. І скажіть, чого в казках більше — вигадки чи правди, мудрості життя», – заявив науковець в одному з інтерв’ю.

Як розповіла Антоніна Царук, Іван Хланта протягом багатьох років товаришував з нашим земляком-вченим-літературознавцем, педагогом Василем Марком. Одна з подарованих нею книг – нарис життя та творчості відомого українського фольклориста – «Заповітна зоря Івана Хланти», яку написав Василь Петрович.

«Працюючи над книгою споминів про Василя Петровича Марка, якому в цьому році мало б виповнитися 85 років, в Ужгороді я познайомилася з деякими з письменників і зокрема з Іваном Васильовичем Хлантою. Повернувшись додому, я розгорнула книжки, на яких з дитинства виховувалася, а потім своїм дітям давала читати, і зрозуміла, що впорядковані вони Іваном Хлантою. Боже! Мені здавалося, що народні казки хтозна коли були укладені, а це все зараз! І як би не він, ми, може, просто б вже втратили весь цей скарб», – зізналася Антоніна Царук.

«Ми отримали дуже цінний подарунок. Бібліотека стала багатшою на цілу колекцію видань. Дуже приємно, що книги мають дарчі написи Івана Хланти. Велика подяка другу нашої бібліотеки Антоніні Царук – завдяки її ініціативі та щедрості з книгами мистецтвознавця й про нього, у тому числі й авторства Василя Марка, зможуть познайомитися усі бажаючі», – зазначила директорка ОУНБ імені Дмитра Чижевського Валентина Животовська.

Лариса Семенова, відділ соціокультурної діяльності ОУНБ ім. Дмитра Чижевського.