Чергові роботи на водно-каналізаційних мережах в районі Ковалівського мосту, пов’язані з ремонтом дорожнього покриття вулиці Вокзальної, оголили, що називається, проблеми Інгулу, але не схоже, що й цього разу ми будемо їх вирішувати…
Для того, щоб понизити рівень грунтових вод у розкопах на перехресті Вокзальної й Слободянюка та установити нове обладнання, спочатку довелося знизити рівень Інгулу по саме нікуди. Після підняття одного з регулюючих щитів на гідроспоруді в районі Михайлівського моста, за допомогою якої тримається півтораметровий рівень річки в центральній частині міста, вода зійшла за добу, відкривши замулене русло в усій його неприглядній красі. Часу на роботи по заміні водопровідного обладнання ремонтникам відвели не так багато – три тижні. За цей час комунальники мають почистити річище, адже назвати руслом те, що зробили будівельники з Інгулом, не можна.
Нагадаємо, що в 70-х роках минулого сторіччя було почато будівництво так званого Центрального водосховища шляхом створення бетонного ложа й гранітної набережної майже від гідроспоруди ТЕЦ і до Михайлівського мосту, тоді він називався Кіровським. Для цього по всій довжині річки в центрі міста береги укріпили бетонними вертикальними плитами, а дно зробили горизонтальним за рахунок укладки теж бетонних плит. Спорудження Михайлівської гідроспоруди дозволило регулювати рівень води, що значно знизило ризик підтоплень як вгору, так і вниз по течії. Ця дамба дозволяє тримати постійний рівень води протягом року, і водойма разом з набережною має цілком пристойний вигляд. Одночасно вертикальні бетонні береги та відсутність природного трапецієподібного річкового ложа знищили здатність річки самоочищуватись від мулу. У природі найглибша частина русла за рахунок потоку постійно поглиблює дно та змиває тверді частки з пологих берегів. Таким чином відбувається самоочищення річок, але в нашому випадку шлях потоку перекриває дамба, тому постійно замулюються рештки русла, мул активно осідає на горизонтальне дно, щороку вкриваючи бетонні плити товстим шаром. Коли рівень річки знижують, цей осад майже щороку згрібають у купки за допомогою невеликого тракторця й вивозять у невідомому напрямку, вважаючи, що справу зроблено.
Є підозра, що проєктанти бетонних берегів передбачали такі наслідки, тому в районі ринку та спорткомплексу залишили пологі спуски, щоб техніка могла з’їжджати й працювати, що називається, на самісінькому дні. Але оскільки проєкт до кінця не реалізували, то автомобілі й трактори можуть працювати, тобто очищувати й вивозити мул, лише від Михайлівського і до Васильківського чи Острівського мосту. На цьому турбота про Інгул закінчується, а річка продовжує замулюватися. Через це в кількох місцях утворилися справжні перекати, і, коли рівень води падає, річка просто зупиняється, вода застоюється, і, як казав класик, «повітря не озонує».
Як не прикро про це казати, але капітальний ремонт Михайлівської гідроспоруди перетворив її на ще один накопичувач мулу. Для течії тут постійно відкрито лише крайній правий шлюз чи шандор, у результаті чого за кілька років біля інших шлюзів відклалося близько півметра мулу, і прибирати його ніхто не планує. Як ніхто не планує оцінити корозійний вплив річкового мулу на металеві частини гідроспоруди.
Ще один перекат утворився біля самого Великого мосту, де в річку скидається вулична каналізація з боку спорткомплексу. Тут відкладення такі потужні, що Інгул перетворюється на вузенький струмочок, а колись чи не найглибша річкова яма в межах міста перетворилася на мілину. Йдемо далі й бачимо, що свого часу будівельники, які споруджували бетонний Острівський міст, не прибрали дерев’яні сваї старого мосту, їх видно і зараз. Саме вони сприяють накопиченню мулу в цьому місці, через це тут завжди збираються водорості, які зносить з верхів’я. Трішки далі по течії можемо бачити найбільший перекат, який утворився з боку Чечорської балки чи струмка, для якого залишили прохід у бетонній стіні. Через нього в річці активно відбувається намив справжньої дамби, яка в цьому місці перетворює річку в болото…
Справжні пастки для Інгулу будівельники створили й при прокладці обвідного каналу навколо Козацького острова. Тут за малої води взагалі немає перетоку води з каналу в основне річище, це якраз біля нового пішохідного мосту. Особливо дістається місцевій флорі й фауні в спеку, адже вода в каналі не рухається та отруює все живе – навіть качки, які тут звикли зимувати, зараз перебралися нижче по річці, де є хоч невелика течія. На цьому ж каналі, але трішки далі, утворився перекат з дрібних часток і біля «горбатого» пішохідного містка. Тут течію перекриває мул, який виносить з каналізаційного колектора з боку школи № 4 по проспекту Винниченка.
Шкода, але ці по-справжньому вузькі місця так і залишилися неприбраними, і коли буде ще одна нагода – невідомо. Працівники водопровідно-каналізаційного господарства вже закінчили роботи, про які йшлося вище, і 14 серпня рівень води знову почав підніматися. Дивно, але, незважаючи на безліч публікацій «УЦ» з приводу проблематики Інгулу, на них не відгукуються навіть проєктанти чергового покращення Інгулу за рахунок спорудження нової набережної. Тоді виникає питання: а чи потрібна нова набережна для смертельно хворої річки? Можливо, спочатку потрібно думати про порятунок річки, а потім про все інше?..
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...