Синьо-жовте натхнення

Журналістам десятки разів доводилося бути присутніми на підйомі державного прапора, але ніякий офіціоз, хоча й урочистий, не зрівняється з першим, або пробним підняттям синьо-жовтого прапора на щойно змонтовану вежу, та ще й на 50-метрову висоту!

Так сталося, що 18 серпня 2021 року кореспондент «УЦ» став єдиним представником всюдисущої інформаційної братії, який встиг на монтаж і підйом найвищого та найбільшого прапора, встановленого в Меморіальному комплексі «Фортечні Вали» у Кропивницькому. Зазначимо, що в нас був свій погляд на місце встановлення найдорожчого прапора Кіровоградської області, але маємо, що маємо. Потужну щоглу привезли з Турції, змонтували й встановили на Валах, про що ми розповідали в попередньому номері газети.

Я прибув за півгодини до проб­ного підняття, коли одні робітники закінчували шліфувати облицювальні плити основи, інші – мостити плиткою прилеглі алеї, а сам прапор, намотаний на десятиметрової висоти металеву штангу чи держак, лежав поряд на траві. Електрики закінчували копати траншею для прокладки стаціонарного кабелю, але тимчасове живлення вже було, тому робітники, ті самі, що монтували щоглу, займалися закріпленням полотнища прапора на штанзі за допомогою молотка, «болгарки» і плоскогубців.

Насправді, верхню частину прапора досить швидко прилаштували до держака, обладнаного громовідводом, використовуючи спеціальний ланцюг, карабіни та болти. При цьому самі робітники були не балакучими, як і керівниц­тво, очевидно, не хотіли зурочити, бо таки хвилювалися, але сказали, що підйомний механізм було випробувано ще вчора, а ще вирішили не зупинятись на обід. Зразу після 12-ї п’ятеро чоловіків, і це таки було урочисто, підняли штангу зі змотаним синьо-жовтим полотнищем, під’єднали верхню частину до троса підйомного механізму, а нижню частину штанги закріпили спеціальним тросом з рухомими поплавками, обмотаним навколо щогли, таке собі страховочне кільце, яке при підйомі чи спуску тримає штангу паралельно до щогли. Потім дали команду електрику, який сховався всередині щогли, включити лебідку, і полотнище розміром 9х13 метрів почало повільно підніматися, одночасно розмотуючись на всю свою красу. Пару разів довелося зупинятися, щоб дати можливість прапору розгорнутися. По мірі підйому напруга почала спадати, і учасники операції почали ділитися враженнями, розповідати, що найважче було монтувати й ставити на місце щоглу, але й підйом прапора – теж дуже відповідальний момент, бо такого раніше робити не доводилося.

О 12.26 прапор замайорів на 50-метровій висоті, керівництво почало кудись телефонувати й доповідати, що все пройшло благополучно. Робітники зібралися разом, щоб втамувати спрагу, обмінювались жартами, але свої прізвища не називають, кажуть, ми прості роботяги, та потроху розговорилися, як і керівництво: «Прапор раніше не монтували, навіть не брали до рук, він важкий, але це справді було відповідально, усі хвилювалися, бо не кожний день доводиться виконувати таку роботу. Але це ще не все, потрібно відрегулювати електричну й механічну частини, наладити кінцевики, ще багато дрібниць, бо люди думають, якщо прапор висить, то це вже все». Було видно, що люди, які себе називають простими роботягами, відчули урочистість події та своєї місії, тому найбільше заслуговують на вдячність, премію та привітання: з Днем українського прапора!