Переписка

Є на далекій планеті у сузір’ї Лебедя, Рака і Щуки славне місто Кіровограм. Живуть у ньому роботи. Колись парочку зробив один божевільний винахідник, але трохи не догледів. Його вже давно на світі немає, а дивні залізні створіння розплодилися у незчисленній кількості…
Але ми не про історію міста. Коротше кажучи, не стало якось води в одній із квартир. Була, була, а тут – раз, і немає. Куди поділася – нікому невідомо.

Тоді робот на ймення У-П’ятиповерхівці-Живило вирішив із самого ранку зателефонувати до начальника ремонтної контори Аквація. Покрутив телефонний диск на животі і мовив ввічливо у слухавку:

− Здрастуйте, шановний. У нас води чомусь немає. Не допоможете?

− Допоможемо, − пробурмотів у відповідь головний над ремонтниками. – Але вам треба звернутися до нас письмово. Викласти всі обставини на папері: як її не стало, коли ви це помітили, кого підозрюєте… Словом, щоб у нас були підстави реагувати на ваше звернення.

− Та нікого я не підозрюю, − спантеличено сказав У-П’ятиповерхівці-Живило. – Але добре, порядок є порядок.

І засів за письмовий стіл. До обіду писав: “Так, мовляв, і так, прокинувся сьогодні, хотів у системі охолодження воду замінити. Відкрив кран, а звідти – ні краплі. Прошу вжити заходів”.

Вкинув у поштову скриньку і повернувся додому.

Через три дні прийшла відповідь: “Шановний У-П’ятиповерхівці-Живило, мушу повідомити вам, що ми не можемо втрутитись у ситуацію, оскільки ви не вказали передбачені п’ятим параграфом шостого розділу Головного Статуту Кіровограма обставини. З повагою, головний над ремонтниками Аквацій”.

Довелося У-П’ятиповерхівці-Живилу плентатись до міської бібліотеки. Там він ледве відкопав у купі постанов і розпоряджень жаданий Статут. Параграф п’ятий шостого розділу гласив: “При зверненні до Головного ремонтника міста ви маєте зазначити дату і місце своєї з’яви на світ, а також унести до листа відомості про свій сімейний стан”.

“З’явився тоді-то й тоді-то, неодружений, − написав ще раз нещасний робот. – Прошу вжити заходів, оскільки у крані немає води”.

Минули ще три дні. Нарешті під двері заявнику просунули конверт із красивою печаткою.

“Повідомляю вам, що в міському бюджеті Кіровограма на цей рік не передбачено кошти на ремонт водопроводу в окремих мешканців”, − йшлося у відповіді Аквація.

Тут терпець У-П’ятиповерхівці-Живила урвався, і робот знову схопився за телефон:

− Та я вам сам заплачу! Ви просто пришліть когось, щоб відремонтували кран, і все!

− Ну, такий варіант цілком можливий, − мудро й розважливо мовив Аквацій. – Але, знову ж таки, ви повинні про це нам написати…

Робити нічого, полетіла ще одна письмова звістка до Головного ремонтного управління. Через три дні – як і годиться за законом − У-П’ятиповерхівці-Живило витягував зі щілини під дверима своєї квартири офіційний бланк: “Будь ласка, повідомте наступним листом, коли ви будете вдома, щоб наш ремонтник не витрачав даремно дефіцитне атомне паливо на пересування у просторі. З повагою, начальник ГРУ Аквацій”.

Не пам’ятаючи себе від люті, У-П’ятиповерхівці-Живило крутнув телефонний диск, аж у животі забурчало:

− Та я на вас пожаліюся! Ви просто просиджуєте свої штани, замість того щоб ділом займатися! Я знайду на вас управу!

І, кинувши слухавку, бігом набрав номер мерії:

− Доброго дня! Хочу повідомити вам, що начальник над ремонтниками…

− Зачекайте хвилинку, − безцеремонно перебили на тому кінці дроту нашого героя. – Так не можна. Ми мусимо отримати від вас офіційне письмове звернення…

У-П’ятиповерхівці-Живило не дослухав. Він мовчки вимкнув телефон і побрів на кухню. Там зробив собі міцнющий коктейль із мастила (розбавити було нічим), випив його одним ковтком і зажурився за столом, підперши залізну голову руками…

…А вода з’явилася того ж дня. Просто так, сама по собі, як і зникала…

Фото: Freerange