Просто двір, але не простий

Мало хто з кропивничан, проходячи повз двір, що на вулиці Шевченка, не намагається зазирнути всередину крізь паркан. Навіть зовні все виглядає доглянутим і затишним, тому хочеться зайти всередину. Зазирнули й ми. Побачили жіночку, яка щось робила на клумбі, попросилися «у гості», вона гостинно відчинила хвіртку (на кодовому замку). Справжній оазис в центрі міста!

Пані Тетяну (так вона представилася) сусіди вважають завідуючою будинками (двір створюють два будинки). Вона такою не є, але відчуває певну відповідальність, тому що одна з небагатьох, хто оселився тут давно. Переважна більшість купила квартири в порівнянні з нею нещодавно, тому не можуть знати, яким двір був раніше. І сприймають його вже в теперішньому вигляді: доглянутим, прибраним, квітучим. Щоправда, активно долучаються до того, аби він був ще кращим.

Тут багато троянд різних кольорів, декоративні кущі, плющі, дерева, не типові для центру міста, тюльпани, півонії, барвінок, люпини, хости, жоржини, гортензії, навіть смородина.

– Ця краса, яку ви спостерігаєте, почала з’являтися чотири роки тому, – розповіла пані Тетяна. – Я в цьому будинку живу 65 років. Були раніше фруктові дерева – груші, яблуні, абрикоси. Їх висаджували перші мешканці цих будинків. Але дерева з часом постаріли, їх треба було прибрати, на їхнє місце ми посадили нові.

Серед нових – клени, дубочок, ялинки, катальпа. «Ми намагаємося облагороджувати наш двір, щоб було комфортно відпочити, посидіти на лавочці, поспілкуватися, і щоб красиво було навколо», – зазначила Тетяна.

Рослини в цьому дворі мають певну біографію та географію. Корінець першої троянди пані Тетяна привезла з Одеси. Була там на екскурсії, купила саджанці. Прижилися. Потім долучилися сусіди. Одна з дачі привезла корінець деревоподібноі півонії. Інша привезла з лісництва ялівці та гілочку катальпи, яка зараз дуже красиво цвіте. Ялинки «приїхали» з Прикарпаття, прижилися у нас на Шевченка. Дуб, виявляється, виростили з жолудя, який привезли з Умані.

Тетяна каже, що у дворі замало землі – хочеться ще більше насадити красивого і корисного. Певний час у будинках жили переселенці, також милувалися красою спільного двору. Є сподівання, що свої позитивні враження збережуть і передадуть далі.

Клумби у дворі красиві, а асфальтове покриття – то жах. Сусіди своїми силами засипають ями. Кандидати в депутати міськради обіцяють допомогти, але обіцянки діють лише до виборів. А поки що квітучий двір псує вигляд невеличкого, але потворного п’ятачка.

Цей двір настільки красивий і затишний, що керівництво приватного дитсадка, який розташований поряд, просило дозволу приводити туди своїх вихованців на прогулянку і розваги. Так, там є гойдалка, пісочниця, закрита територія. Це взагалі нонсенс, та й потрібна була згода всіх сусідів. Ну, захотіли. Ну, не вдалося.

– Тетяно, рослин у світі багато. Зрозуміло, що ви хочете на клаптику землі висадити все, а не вистачає площ. Як з цим бути? – поставили ми логічне питання. Вона відповіла:

– Поряд з нашим двором є закинутий будинок, в якому, начебто, жив Тамм. Дайте нам дозвіл – зробимо там літній сад.

І додала: «Всі говорять про квітучу Україну. У нас на Шевченка куточок саме такої».