Незвичайне застереження опублікувала на початку серпня у Facebook Устинівська селищна рада Кропивницького району: «Будьмо обережні! В Устинівській громаді діють рухи, що заперечують державу Україна!»
А далі – ніякої місцевої конкретики. Ну, я й не розраховував, що буде названо прізвища шкідників, їхні адреси, номери телефонів та місця зібрань. Але про свою реакцію на їхню декструктивну діяльність селищна рада могла б поінформувати громадськість! Наприклад, повідомити, що про антиукраїнський рух заявлено дільничному і той вже посадив найзапекліших представників у буцегарню. Ні, нічого такого не пишеться. Просто констатація факту, що вороги – поряд, і невиразна рекомендація берегтися їх, яку як хочеш, так і розумій: обходити десятою дорогою чи, навпаки, відловлювати і прив’язувати до дерев. До речі, ця ж селищна рада зовсім по-іншому відреагувала на поширення в країні африканської чуми свиней. І хоча в Устинівці зарази не виявлено, селищні чиновники детально розписали на своєму сайті, як їй запобігти і куди звертатися в разі біди.
Щоправда, повідомлення селищної ради містить посилання на сайт, де йдеться про так званий Рух живих людей, який швидше африканської чуми поширюється в Україні. Розповідається про ідеї, які сповідують «живі люди»: не визнавати законів і державної влади, а себе – громадянами, не платити податків і навіть за комунальні послуги. Автором цих ідей вважається росіянин Антон Булгаков, який 2017 року оголосив себе «живою народженою людиною» і стверджує, що на кожного новонародженого росіянина відкривається рахунок із 650 тисячами доларів, а щоб отримати ці кошти, всього-на-всього треба офіційно повідомити державним органам, що вважаєш себе «живою людиною». Поки росіяни вибивали по 650 тисяч доларів у свого царя, їхні ідеї під час війни якимось чином – нібито не без участі спецслужб – проникли в Україну. Про себе «живі люди» систематично й масово нагадують у листах до державних і самоврядних органів, продукують численні запити, через що зажили слави паперових терористів. Деякі начебто попалися на фотографуванні блокпостів, електропідстанцій і військових об’єктів. В Інтернеті продаються бланки «волевиявлення про затвердження правосуб’єктності Людини». Там зазначається: «власник цього документа є публічним власником української землі і всіх національних багатств Українського народу». У мережі повно інформації про Рух живих людей, але в жодній статті не згадуються ні наша Устинівка, ні сусідні з нею села й хутори.
Автор цих рядків спробував вивідати у працівників апарату селищної ради яку-небудь місцеву інформацію про Рух живих людей. І почув від чиновників пораду ознайомитися із статтею, посилання на яку вони опублікували у Facebook. Спасибі, але натомість я перечитав коментарі під повідомленням селищної ради.
Деякі відгуки ще більше переконали мене, що ідіоти, тобто «живі люди», – реальні.
«Про яку державу мова? – риторично запитує одна коментаторка. – Україна – це корпорація, зареєстрована Кравчуком в США. І кожен наступний президент перереєстровував її. Спочатку нас зробили товаром-фізособами, видали ідентифікаційні номери. Коли народ став підніматися, то тепер у налоговій кажуть, що це номер облікової картки. Зовсім знахабніли. Не забувайте, що ми досі УРСР, зареєстровані в США. УРСР не вийшла зі складу СРСР, це СРСР розпався».
Інший коментатор радить: «Не забивайте живим людям голови, конституційний лад валете ви, держави немає є фінансова корпорація і ви всі в ній не депутати а менеджери ,рекомендую прочитати 5ту статтю конституції бо ви нею тільки прикриваєтесь в отаких не розумних постах, а знать не знаєте ще перечитайте 30ту ст органів місцевого самоврядування задайте собі питання чому ми платимо за світло коли це наше по праву».
Поряд – думки про те, що керівництво селищної ради, намагаючись помститися неугодним, чіпляє на них ярлики шкідників. Дехто називає сектою селищне начальство.
«Людей, яким шиють майже держ.зраду ми знаємо. Чому їх хочуть виставити придурками, не розумію? Невже це правда, що вони не визнають Україну, як державу, документи, закони? А можливо ці люди просто щось глибше копнули і просто виявляють тридцятирічні промахи нашої держави, адже в нас дійсно в паспорті навіть національності немає? Можливо…
Не розумію. Щось не те», – йдеться в іншому коментарі.
Такі суперечки – не рідкість у Facebook-групах сільських і селищних громад. Можна називати ці дискусії срачами, але користь від них є: начальство не розслабляється. У невеликій громаді воно – на видноті, і кожен його крок контролює громадськість. Чиновництво реагує на філіппіки у свій бік як уміє. Я довго сміявся, прочитавши в одній з таких Facebook-груп допис сільського чиновника, який рекомендує вчителям утриматися від критики сільради через те, що вони отримують зарплату з бюджету. А тут раптом в Устинівці викрито прихильників антидержавного руху. Прикро, але вони справді є.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...