Роками намагався максимально урізноманітнювати свої колонки, змінювати теми, кути зору, то підбирав епіграфи, то обходився без них. Зараз із цим стало зовсім важко: що поробиш, якщо в країні та світі для мене все зводиться до однієї теми – війни та миру. Про «Євробачення» писати не можу, а про спорт краще вдасться Юрію Ілючеку. Загалом, інших варіантів у мене немає.
Перший крок до миру Україна вже зробила, але попереду такий довгий шлях, що доживуть не всі. І все ж, як полюбляв казати Віктор Ющенко, дорожня карта вималювалася. Спочатку припинення вогню, потім перемир’я, потім, дай Боже, мир. Це гола теорія, яка на практиці обростатиме жахливими колючками. У процесі можливі паузи, нервові зриви, порушення домовленостей, усе що завгодно.
Найголовніше у цьому русі до миру – не формулювання документів, не ризиковані компроміси, не дипломатичні помилки, а кількість українців, які гинуть щодня на фронті та в тилу. Тому навіть один день до припинення вогню має цілком конкретну ціну, яка вимірюється в життях.
На жаль, припинення гарячої фази війни більшою мірою залежить від путіна. Дуже хочеться обкласти його останніми словами, але толку від цього зовсім мало – легше стане тільки мені.
Різні люди висловлюють полярні точки зору на можливість примусити путіна хоча б до припинення вогню. Серед безлічі поглядів мені найближча «теорія 9 травня».
Нагадаю, а то дехто призабув, що на 9 травня 2025 року припадає 80-річчя перемоги над німецьким нацизмом. Для путіна цей день має сакральне значення, він хоче бути головним на величному святі життя. Для нього важливо, щоб його тріумф побачили світові лідери, щоб під час урочистого параду вони стояли поруч із ним на трибуні мавзолею. А якщо для цього потрібно всього лише зупинити війну з Україною, путін, гадаю, погодиться.
А далі починається ворожіння на кавовій гущі. Припинити вогонь пропонується всього на місяць. Отже, логічно припустити, що путіну потрібен період, скажімо, з 15 квітня по 15 травня. А до цього моменту йому конче потрібно визволити Курську область. Це просто необхідна для нього умова, заради неї путін готовий на будь-які жертви. Готовий навіть змінити костюм на польову військову форму, яка сидить на ньому ще гірше, ніж на Кім Чен Ині. Перевзутися, переодягтися, пообіцяти та збрехати – йому це зробити легше, ніж Зеленському вдягти костюм.
Що робитимуть до 9 травня путін і росія – зрозуміло. А ми? Як відзначимо цю пам’ятну дату ми – нащадки семи мільйонів воїнів Червоної Армії, які перемогли нацизм, дійшли до Берліна і Праги, визволили в’язнів Освенцима?
А ми вже впоралися. Перейменували без розбору тисячі вулиць, знесли сотні пам’ятників, збили зірки з меморіалів, замінили сторінки в шкільних підручниках. Як тепер дивитися в очі пожовклим фотографіям своїх дідів і прадідів? Одне втішає – живих учасників війни майже не залишилося, а нам перевзутися – також запросто. Президент одразу згадає, що його дід воював, про сімейний внесок у Перемогу розкажуть всі наші провідні політики, відмовчуватимуться В’ятрович із Дробовичем. «Телемарафон» швиденько склепає фільм, проведуть велике й урочисте зібрання в Палаці «Україна», де в перших рядах сидітимуть ті, хто ухвалював антипереможні закони, провокував і допускав вандалізм.
Але я цього всього не побачу, бо, як завжди, 9 травня поїду на батьківщину предків у Хащувате, покладу квіти й камінчики до Меморіалу Хащуватської трагедії та пам’ятника землякам, які загинули в Другій світовій, помолюся про закінчення російсько-української війни і вип’ю чарку за загиблих у двох війнах.
Так, мало не забув. Ще терміново потрібно підписати документ зі Штатами, який вже називається договором про корисні копалини, а не про рідкісноземельні метали. І якщо президент знову не одягне костюм у Білий дім, то його підписання може знову відкластися, а назва і зміст – стати ще cуворішими.
…А після 9 травня все повернеться на круги своя. Розпочнуться переговори про перемир’я, і путін виcуне нам завідомо нереальні вимоги, піде активна дипломатична торгівля, Дональд Трамп придумає нові «сдєлки». Життя і війна триватимуть.
Музей воєнного дитинства