Днями отримав ювілейний, сотий лист із запитанням: «Що за бардак у вас там коїться?». Міндічгейт, підозра послу Стефанишиній, будтрест «Династія», операції «Форест Гамп» і «Карфаген», перестрілка ГУР і СБУ, канцлер кол-центрів Кропива та його муза, арії покинутої секретарки Мендель, втеча генпрокурора Кравченка та його привіти здалеку… Спочатку намагався відповідати, потім став огризатися, тепер пишу коротко «хз».
Соромно перед людьми: влада чинить божевільні речі, а соромно мені. Це вже не «іспанський сором», а український. Ми ж багато разів зверталися по донати для ЗСУ до земляків, які живуть за кордоном. А в цей самий час інші наші земляки, які живуть в Україні, активно «крали мільйони й ї…ли королев». Ну королеви в них такі самі, як вони, та хоч б крали один у одного, але ці покидьки спеціалізуються на бюджетних коштах і грошах міжнародних донорів, без яких країна просто стікає кров’ю. Як тепер дивитися в очі знайомим з Англії, Франції, Швейцарії, Ізраїлю, Польщі, Штатів, Італії?
Забрудненими виявилися буквально всі – у білому, здається, лише один Шмигаль, та й це радше недопрацювання спецслужб, ніж горезвісна доброчесність. Останнім, точніше – крайнім у списку, став сам начальник «подотдела очистки», він же директор НАБУ Кривонос, якому «з останнім привітом» виписав підозру вже ексгенпрокурор Кравченко.
Днями новий прем’єр-міністр Корецький повідомив те, про що ми давно здогадувалися. По суті, він повторив фразу вічно п’яного класика: «Грошей немає, але ви тримайтеся».
Пошуки грошей влада веде в єдино правильному (для себе) напрямку – в кишенях українців. Варіантів безліч – підняти ПДВ, збільшити акцизи та тарифи, ввести податки на повітря та поховання… Не продовжуватиму, не хочу підказувати – вони здатні зплагіатити.
Можна нескінченно милуватися вогнем, дивитися на річку й перелічувати способи економії державних коштів в Україні. Користі від цього мало, але принаймні це підвищує нашу самооцінку.
За такої «майже катастрофічної» (цитата прем’єр-міністра) ситуації з державними коштами досі тривають нескінченні ярмарки порожніх балачок у вигляді щотижневих з’їздів, рад регіонів, нарад, конференцій, телемарафонів та «тисячовесен». Їх планує і проводить величезний бюрократичний апарат, який, крім цього, незрозуміло ким і чим керує. До цих заходів залучено навіть обласні та районні адміністрації окупованих росією територій, і все це – під час ТАКОЇ війни!
Сотні мільярдів вилітають в трубу замість того, щоб захищати небо і землю України. За такого марнотратства влада й сама себе захистити не може: Верховна Рада йде голосувати під землю, а склади з товарами першої леді і костюмами «Кварталу 95» горять, як суха трава.
Саме під час війни розшарування українського суспільства на дуже багатих і дуже бідних стало зухвало ганебним. Пенсії 70-річної вчительки з півстолітнім стажем і 40-річного прокурора відрізняються на порядок, а то й на два!
Тільки одне риторичне запитання до воїнів ЗСУ: чи знаєте, який бардак коїться у вас в тилу?
Нинішня влада настільки дискредитувала себе в очах власного народу й міжнародної спільноти нестримною корупцією та розкраданням державних коштів, що в новітній історії людства навіть важко знайти аналоги. Але, здається, нашим лідерам і цього замало. Їх кадрові про…би успішно поєднуються з ідіотськими рішеннями, ухваленими за принципом «Не зупиняйся, ганьбися до кінця!»
Навіщо накладати позасудові санкції на громадян України, тим більше таких недолугих, як Юлія Мендель? Існують обґрунтовані звинувачення у поширенні дезінформації та російської пропаганди – подавайте позови до суду. До нашого, українського. А то у нас «санкційних» скоро буде більше, ніж у росії «іноагентів». І цю «музу» випустіть із СІЗО, вона й так уже з вовчим квитком, а попереду суд. З ким воюєте, суворі чоловіки? З Крупою воюйте, а не з цією, прости Господи, дурепою…
Як же ви всіх дістали! І, на лихо, війна все не закінчується, щоб нарешті розігнати це ваше шапіто…
Знайшов підробіток