Велике харчування

Зараз в Україні чи не найактуальніша тема розмов «на кухні» та в соціальних мережах – нове шкільне меню, або шкільне харчування, яке по аналогії з будівельними проєктами, ініційованими президентом Зеленським, може отримати статус «Великого». Щоправда, реформу шкільного харчування все відвертіше пов’язують не з Зеленським, а з дружиною президента, яка підтримала чи й навіть впроваджує систему харчування популярного кухаря Євгена Клопотенка. Як би там не було, але з настанням нового року ця система стала обов’язковою «шкільною програмою», за якою вже харчуються наші діти.

Наїзд на СРСР

Якось так вийшло, що система харчування за Клопотенком сприймається ледь не як альтернатива чи порятунок дітей від радянської системи харчування, яку прихильники Нової української школи обзивають примусовою, а ще – вкрай неякісною та примітивною. Звідки таке упереджене ставлення – незрозуміло, але час від часу соціальними мережами поширюється інформація про нібито несмачні котлети в радянських шкільних їдальнях чи пригоріле молоко. Безперечно, такі окремі невдачі могли спіткати й кухарів радянської школи, але для мене й до сьогодні найулюбленішою стравою залишаються котлети, настільки вони були смачними в шкільній їдальні, як і різноманітна випічка. До речі, я застав часи, коли нам вистачало склянки молока й половинки булочки-сайки вартістю три копійки, але зараз зустрічаються люди, яких і таким безневинним раціоном буквально «катували»!

Пізніше в нашій школі № 10, це в Олександрії, з’явилася платна їдальня, де можна було поїсти смачного супу, а на друге – каші з котлетами та підливкою, не кажучи вже про буфет, який на великій перерві пригощав нас пиріжками, тістечками заварними, котлетами чи сосисками в тісті за цілком демократичними цінами. І таке харчування всіх задовольняло, у всякому разі, вже в 60-ті роки минулого століття брати в школу їжу з дому було «не модно». Не мають нічого проти радянської системи харчування й місцеві фахівці, зокрема директор НВО №6 міста Кропивницький Надія Кравченко: «Я не знаю, чому критикують колишню систему шкільного харчування, я не бачу якихось кардинальних відмінностей її з методом Клопотенка, тому не скажу, що харчування було кардинально іншим. Ці системи харчування в переліку блюд особливо не відрізняються. Колись теж було багато випічки, були каші, перші та другі страви, компоти, достатня якість, яку жорстко контролювали. Була та сама буфетна продукція, та й структура роботи їдальні залишилася. Я, до речі, дуже любила випічку».

Не критикує колишню систему харчування й шеф-кухар їдальні школи № 6 Лідія Рум’янцева: «Не скажу, що вона була поганою, просто зараз світ сучасний, і меню трішечки додали, але систему ж геть не змінили? Борщі в нас залишилися, супи горохові з сухариками залишилися, каші – теж, хіба що гречана з чебрецем додалася. Більше стало салатів, але сучасна українська кухня була, є й буде. Корисна система харчування – це і є українська кухня».

Революційна доцільність?

Виходить, що особливої потреби в кардинальній зміні іміджу української шкільної їдальні ніби й не було, проте зміна відбулася, хоча навіть на прикладі кропивницької школи № 6 можна бачити, що запропоновані паном Клопотенком зміни не такі вже й революційні. У школі ще з вестибюлю смачно пахне їдальнею. Кілька років тому в цьому ж вестибюлі міське управління освіти провело грандіозну презентацію нових зразків меню кількох шкіл, які вразили асортиментом і якістю страв так, що в декого з присутніх виникло якесь нерозуміння – навіщо шкільні їдальні перетворювати в ресторани? Нагадаю, що це було задовго до Клопотенка, тобто освіта давно стала на шлях урізноманітнення шкільного харчування. Швидше за все, його запросили використати існуючу тенденцію, доповнивши її екзотичністю та нібито новими ідеями здорового харчування.

Якщо говорити про здорове харчування, то, у викладенні Клопотенка та Олени Зеленської, це, перш за все, зменшення споживання кількості солі та цукру. З недавніх висловів обох можна зробити висновок, що й самі ініціатори не дуже орієнтуються в темі. Наприклад, Олена Зеленська вважає, що надмірній вазі сприяють зайві цукор і сіль, неначе ми вдома все пересолюємо й надмірно солодимо. 19 січня в етері одного з телеканалів уже сам Клопотенко заявив, що він не проти цукру, просто раніше «на склянку чаю в школах клали СТОЛОВУ ложку цукру», а він запропонував лише одну чайну. Хотілося б побачити школу, де в чай клали стільки цукру…

Отже, боротьба за здорову їжу та формування здорової нації й стала основною ідеєю нової державної програми, яка може трансформуватись у немаленький бізнес-проєкт, бо той же Клопотенко заявив, що його ідея потребуватиме кількох років і мільйонів гривень на переобладнання тисяч шкільних їдалень по всій Україні. У цілому, можна сказати, що ще один з успішних шоуменів потрапив у потрібне місце в потрібний час. Але дивно, що, досягши законодавчих вершин і ніби розширюючи шкільне меню, він насправді звужує вибір і без вагань йде напролом, наприклад, заборонив ковбасу й сосиски. Поки що з цим погодились, але не факт, що так і буде, бо в тому ж прямому етері діти спочатку таки обрали на сніданок сосиску, хоча й про салат з печених овочів пізніше відгукнулися схвально, але салатик на сніданок – мабуть, малувато буде?

Чим він взяв, так це новими стравами, але вони все одно готуються з того ж м’яса, картоплі та овочів. Лідія Рум’янцева перераховує.

– Це страви, які не готують вдома. Наприклад, болоньєзе – це страва з рубаного м’яса, з додаванням томату, часнику, схоже на гуляш, але подрібнене, дуже смачно з гречаною кашею та макаронами. Картопляний гратен – картопля заливається соусом, запікається в духовці, усі сприйняли дуже добре. Пудинг з курагою та ягідним кюлі – це геть нове, це як наше українське повидло. Манний пудинг теж сподобався, хоча зразу не йшов. У нас раніше не було червонокачанної капусти в школі, чекаємо, буде новий салат. А ще пекінська капуста, діти їдять з задоволенням. Діти сприймають і м’ясні курячі котлети з сиром.

– А рецептом поділитесь?

– Більше м’яса, менше хліба (сміється). Сир перетирається з борошном, котлета панірується й обсмажується чи пропарюється. Подобаються дітям курячі та рибні нагетси, шніцелі діти їдять, а ще картоплю по-селянському.

І все-таки, для чого це все?

Як бачимо, фахівці не скаржаться на відсутність у дітей апетиту щодо розкручених страв. На важливості правильної подачі, якщо хочете, реклами та роз’яснювальної роботи наполягає й Клопотенко, мовляв, потрібно проводити курси підвищення кваліфікації, на яких вчити, «як правильно розповідати дітям про страви, що можна харчуватися і по-іншому, а не так, як вдома, що це цікаво». Як ми знаємо, надзавдання ідеї – виховання в українських школярів звички до вживання корисної їжі, до здорового харчування, хоча навіть на прикладах уже впровадженої екзотики важко зрозуміти, чим відрізняється «здоровий» болоньєзе від «нездорової» сосиски чи звичайної котлети з підливкою.

Усі при цьому розуміють, що традиції харчування формуються в генетичній пам’яті нації, продовжуються в родинах, але від родин залежать не лише смакові вподобання школярів, а й сама можливість харчуватися в школі. Власне, у цьому й полягає основне протиріччя між бажанням виховувати в школі здорові харчові традиції та здатністю це зробити в масштабі хоча б однієї школи чи міста.

За словами директорки школи Надії Кравченко та її заступниці Наталії Ярової, кількість учнів, які харчуються в шкільній їдальні, значно скоротилася з початку року. Причина в тому, що припинив діяти принцип співфінансування шкільних обідів, коли 70% вартості оплачували батьки, а 30% – міський бюджет, в якому не вистачає коштів. Можливо, найближча сесія прийме якесь рішення з цього приводу, але поки що далеко не всі батьки здатні оплатити вартість шкільного сніданку чи обіду, а якщо дитина перебуває ще й у групі продовженого дня – то сніданку з обідом, а це станом на зараз коштує 40 гривень. І це не межа, з огляду на тенденції в економіці, вважає начальник управління освіти Олександрійської міської ради Олександр Авраменко: «Зараз вартість пільгового харчування – приблизно 23 гривні, але вона буде збільшуватись, втім, як і вартість обіду для всіх, можливо, і до 40 гривень, тому ми будемо звертатися до міської ради».

Неважко спрогнозувати, якщо зараз в шкільних їдальнях харчується до третини учнів, то без дотації з міських бюджетів невдовзі їх стане ще менше, а отже, говорити про охоплення принципами здорового харчування ВСІХ школярів досить складно. Виходить, що третина учнів буде їсти та вчитися, як заповідали Євген Клопотенко й Олена Зеленська, а всі інші – ні? До речі, про всіх інших. Я провів невелике опитування в коридорах школи, ось цитати: «Ми не їмо в школі, ми беремо з дому, а ті, хто їсть в шкільній їдальні, кажуть, ніби нормально». «Ми ходимо в АТБ, сьогодні я, наприклад, купив шаурму. Смачно!» Ось у фоє щось жує з поліетиленового пакета маленька дівчинка: «Смачного, а що ти їси?» «Піцу, у магазині купила»…

Дійсно, більшість дітей або купують щось в магазинах, або беруть з дому «тормозки», і потрібно думати, що вони не особливо відрізняються від того, що є в домашньому холодильнику, тобто якесь м’ясо, не кажучи вже про ковбасу. Вчителі кажуть, що приносити їжу з дому заборонити ніхто не може та й не буде, але пояснюють батькам, що давати дітям продукти, які швидко псуються, не можна, а їсти домашню їжу можна в їдальні. Але й це ще не все, оскільки батьки не можуть позбавити своїх дітей «солодкого», тому дають дітям в школи чи дитячі садочки… цукор! Діти теж реагують достатньо по-дорослому навіть в дитсадках: «Що це за чай без цукру? Я таке їсти не буду!»

До речі, намагання впроваджувати корисну їжу дуже схоже на диктат, коли просто змушують їсти несмачний безглютеновий або висівковий хліб, причому такими порціями, яких вихованцям спеціалізованих закладів елементарно не вистачає, бо норми такі, як і в дитсадках. Але якщо на хлібові економлять, то каш, навпаки, стало більше, хоча вони теж негативно впливають на «фігури». До переваг нової системи харчування відносять збільшення кількості овочевої та фруктової групи, а також молочнокислої продукції, хоча вихователі дитячих садочків вказують на малі порції – тільки дитина розкуштувала, як кефірчик закінчився. Але це все дрібниці в порівнянні з відсутністю відповіді на головне питання – як навчати дітей правильно харчуватися, якщо вони не ходитимуть у їдальні?

Питання можна вирішити за рахунок державного бюджету, тобто фінансувати шкільне харчування або хоча б в досить значній мірі дотувати його. Як з цим впораються окремі громади – сказати важко, бо одна справа – обласний центр, а інша – Світловодськ. Це якщо думати про гроші, але можна взагалі обійтися лише впровадженням додаткової навчальної дисципліни, типу «Здорове харчування», або «Українська кухня», чи «Кухні народів світу». У такому випадку можна очікувати, що хоча б на уроки про «смачну й здорову їжу» будуть ходити всі учні шкіл, а не ті, кому статки дозволятимуть ходити «на уроки» в їдальню.

Що далі?

Насправді відвертого негативу в запровадженій системі харчування в окремо взятій школі виявилося набагато менше, ніж можна було очікувати, і перш за все тому, що більшість шкіл області вже давно стали на шлях урізноманітнення меню, а в Кропивницькому вже кілька років іде активне переобладнання шкільних їдалень. У цю їдальню нещодавно привезли пароконвектомат, це багатофункціональна духова шафа.

З’ясувалося, що зміни в меню цікаві самим кухарям, такий висновок можна зробити з філософського міркування Лідії Рум’янцевої: «Усе залежить від того, як люди ставляться до життя. У нас є завдання, яке потрібно виконати, от і все! Ми починаємо з 6 ранку. У нас молодь, усе пройшло органічно».

З таким підходом погоджується й керівник навчального закладу Надія Кравченко: «Ми не були налаштовані негативно, а коли немає внутрішнього спротиву, то можна подолати будь-що. Навіть стало цікаво, тому ми мали спробувати, а потім можна говорити й про проблеми. А можна не пробувати й не робити зовсім».

Головне те, що схема працює, діти опановують нові смаки. Найбільша проблема – батьки, які або сумніваються, бо не куштували, або не мають грошей на щоденні шкільні обіди, хоча шаурма та піца за рогом навряд чи коштує дешевше. Батькам потрібно більше дізнаватися про нове харчування безпосередньо в школі, просто прийдіть і переконайтеся, що це можна їсти.