Такого раніше не було

Народ і влада з однаковою зневагою ставляться до економіки.

М.М. Жванецький.

Рівно через місяць від початку повномасштабної війни прем’єр-міністр України Денис Шмигаль звернувся до українського народу з дуже глибокою думкою: «Кажуть, битви виграє армія, а війну – економіка». Щоправда, хто саме каже, прем’єр не уточнив. Може, автор трактату «Мистецтво війни» Сунь Цзи, а може, полководець і теоретик Карл фон Клаузевіц. Втім, для нас набагато важливіше, як втілює в життя цю ідею уряд самого Шмигаля.

Мені вже не раз (і не два) доводилося писати про провальні ідеї нашого Кабміну, але, схоже, колодязь дурості на вулиці Грушевського просто невичерпний.

Отже, в умовах війни економіка країни впала, а пенсії та інші соціальні виплати мають бути регулярними. У задачі питається: де брати гроші? Дві відповіді очевидні: канючити у партнерів та стимулювати вітчизняний бізнес.

Але, виявляється, є й третій варіант! Його автор – міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.

Етапи великого шляху 43-річної Оксани Іванівни викликають сльози розчулення: помічниця ректора у Львівському держуніверситеті фізичної культури, викладала у Стрийському аграрному коледжі та Львівському національному університеті. Адвокатеса із ліцензією. Керувала житловим кооперативом, а також очолювала різні організації зі статусом юрособи та без. Учасник проєкту «Нові лідери» і таке інше. Перелік її посад зайняв би півсторінки. Втім, нічого нового, у нас у країні таких «нових лідерів», спасибі дідусю Соросу, тисячі! Зате тепер можна розповісти про «ідею Жолнович» та оцінити її.

Словом, Оксана Іванівна цілком серйозно запропонувала: «впровадити меценатську діяльність стосовно наших пенсіонерів і пропонувати людям, які готові підтримати пенсіонерів з невеликими пенсіями, адресно перерахувати кошти на збільшення пенсій конкретному пенсіонеру. Такого раніше не було».

Справді, такого раніше не було. Уявляєте, тисячі волонтерів замість плакатів «На ЗСУ!» або «На фарбу» ходять вулицями з табличками «На пенсію!», а мільйони українців, які й без Оксани допомагають батькам, звітуватимуть та обліковуватимуться.

А які перспективи для самої міністерші! Ввести збір грошей на зарплати медикам та педагогам, чиновникам та депутатам – якщо, звичайно, не виженуть раніше…

І ще один закон із серії «такого раніше не було». Через пів року війни Верховна Рада вирішила нарешті запровадити заборону на використання феєрверків, салютів та петард. Мабуть, нардепи зрозуміли, що старикам і дітлахам з Харкова чи Миколаєва, які живуть в умовах щоденних обстрілів, будь-який «бабах» б’є по нервах. І не лише по нервах. Розповім вам історію відомого багатьом кіровоградцям Володимира Можаєва, інженера, як то кажуть, від Бога.

Коли почав руйнуватися Радянський Союз, а численні КБ та НДІ закриватися, Володя разом із сім’єю поїхав до Ізраїлю – знав, що з такими руками не пропаде. Пішов муляром на будівництво, а незабаром Володимир Іванович, не знаючи івриту, став начальником дільниці. А далі – біда. Один із його робітників вирішив «пожартувати» – підірвав за спиною у Можаєва петарду. Миттєва смерть, серце не витримало.

Скажіть, після такої чи подібних розповідей ви шкодуватимете про піротехніку під час війни?

Ну і насамкінець – не просто «такого раніше не було», а «те, чого не може бути». З економікою ця ідея ніби й не пов’язана, хоча один з її авторів – член (вибачте) Кабміну і міністр культури (вибачте) Олександр Ткаченко.

Креативні хлопці вирішили створити новий тризуб до Дня Незалежності, яким ми всі могли б мовою жестів вітати одне одного. Скрутити пальці в тризуб і привітатись. Типу, як легендарна «коза» у рокерів. Але міністр і Ко зганьбилися на повну. Виявилося, що ця фігура пальців зафіксована навіть у Вікіпедії та має назву «шокер», а не тризуб. Він поширений у певній субкультурі, має відверто сексуальний характер. І вказує цілком конкретний напрям, який найбільше підходить для креативників з Кабміну. Особливо у воєнний час.