«Навчіться розпізнавати інсульт!»

Мова піде про нещодавно відкрите в Кіровоградській обласній лікарні відділення гострих мозкових інсультів. Майже всі ЗМІ нашого регіону повідомили про початок роботи «повністю оновленого інсультного відділення, де є сучасне обладнання та висококваліфіковані фахівці, які можуть виконувати операції при гострих порушеннях мозкового кровообігу». Ми подаємо новину докладніше, від першої особи.

Отже нове (чергове в області) інсультне відділення. Цього разу – в обласній лікарні, на базі відділення інтенсивної терапії. До цього в області інсульти лікували в ЛШМД, «Ацинусі», госпіталі, олександрійській та знам’янській лікарнях. Про переваги нового нам розповів завідувач відділення, інтервенційний невролог Олександр Медвідь.

Головна лікарка обласної лікарні Лариса Андрєєва сказала, що Медвідь приїхав до нас з Донеччини. Він же говорить такою українською мовою, що виникли деякі сумніви. Тому першим питанням до Олександра Борисовича було: звідки у донеччанина така вишукана мова?

– Я родом з Почаєва. Закінчив Донецький медуніверситет. Донедавна працював у Краматорську – лікарем-неврологом приватної клініки і паралельно в обласному територіальному медичному об’єднанні. Саме там займалися налагодженням новоствореного інсультного відділення, де був певний ліжковий фонд, встановлено ангіограф.

Оскільки Краматорськ – прифронтова зона, там бойові дії, наша лікарня переїхала, персонал роз’їхався. Ми з дружиною шукали, куди поїхати. Були нюанси, пов’язані з дружиною: вона лікар-інтерн, треба було закінчити інтернатуру. В Донецькій області бази заочної інтернатури закрилися, і ми знайшли базу тут, у Кропивницькому.

– Крім інтернатури для дружини, ви знайшли роботу за своїм профілем.

– Так. Зважаючи на те, що в обласній лікарні вже був ангіограф, потрібні були спеціалісти, які вміють на ньому працювати. А тут, в обласній лікарні, все співпало, зірки зійшлися. Ангіограф вже був, з’явилися спеціалісти. Я не один, є ще серцево-судинний хірург, який також вміє працювати на ангіографі, і він також приїжджий.

Враховуючи, що інсультний пакет пріоритетний, є вимоги від НСЗУ по кадровому складу, ми – ті два спеціалісти, які по суті закривають цю позицію.

– Як довго готувалися до відкриття відділення? З чого почали?

– Я приїхав на початку серпня минулого року. Відділення відкрилося нещодавно. В цей проміжок часу я працював в поліклініці на прийомі, потім перевівся у відділення екстреної невідкладної допомоги, де був виділений невеличкий ліжковий фонд під інсультну палату. Там ми встигли провести три тромболізиси (розчинення тромбу під впливом введеного в кров’яну систему ферменту – Авт.).

З часом ми відкрилися на базі відділення інтенсивної терапії. Розмістили ліжковий фонд за вимогами – 18 ліжок: 12 неврологічних, 6 – інтенсивної терапії. Цілодобовий пост анестезіолога, який відповідає за інтенсивні палати. І цілодобовий пост невролога, який відповідає за решту ліжок, плюс прийом нових хворих. Зі «швидкою» налагоджений контакт, розроблені спеціальні чек-листи, в яких вказані ознаки інсульту, шкала важкості, що необхідно робити, які часові проміжки відмітити, номер телефону. Черговий лікар виясняє нюанси, покази для госпіталізації саме до нас. Ситуації бувають різні. Місто велике, відділень декілька, є хворі, яким ми можемо допомогти, а є такі, коли всі часові рамки втрачені, йому вже потрібна просто реабілітація, а не гостра допомога. А реабілітацію він може отримати в будь-якому медзакладі.

– Тобто «швидка» має визначити, куди саме відвозити хворого на інсульт? В такому разі їх треба було навчити.

– Була нарада, де зібралися представники всіх інсультних відділень Кропивницького. Був обласний наказ по інсультах. Є спеціальні шкали, по яких відбирається пацієнт. Наприклад, якщо за ознаками пацієнт набирає 4 бали, в нього є великий тромб. В такому випадку його везуть у відділення, де той тромб можуть дістати. Таким відділенням є наше. Якщо балів менше, везуть в будь-яку законтрактовану лікарню, де можуть провести тромболітичну терапію. Тобто все відпрацьовано.

– Розкажіть про ангіограф.

– Ангіограф – універсальний апарат. Він дозволяє в реальному часі за допомогою контрасту побачити судини, їхню прохідність, знайти місце, де патологія. Через артерії руки або ноги заходимо, спеціальним катетером доходимо до голови, дивимося, де знаходиться тромб, механічно його видаляємо.

Це все ми вміємо робити. Проблема в тому, щоб люди вчасно телефонували, бо ми маємо обмежені часові рамки. Нещодавно ми провели операцію пацієнту, який потрапив в необхідне часове вікно. (Під тромболізис у нас максимум 4,5 години, під тромбоекстрацію – 6). Якби ми не дістали тромб, сформувалася б ішемія на пів голови, був би великий півкульний інсульт, який потенційно призводить або до глибокої інвалідності, або до смерті. Ми впоралися, врятували хворого.

– З обладнанням все нормально? Всього вистачає?

– Так. Комунікація з керівництвом лікарні налагоджена чудово. Ми знаємо, як буває, коли нікому нічого не потрібно. Тут є зацікавленість, допомога у всьому.

Є всі умови для роботи. Але є прохання до громадян: навчіться розпізнавати інсульт! Кожна хвилина зволікання може вартувати життя людини.