Другий план

13:43
234
views

У будь-якій справі важливо визначити пріоритети. Інакше другорядне, хоч і потрібне, забере всі сили й не дасть дійти до головного.

Навіть непохитним оптимістам стає очевидним, що війна не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. З кожним днем армії втягуються у все активніші дії. Варварські обстріли Києва, Харкова, Дніпра, Одеси не припиняються ні на ніч. І при цьому фокус уваги в суспільстві постійно зміщується в бік якихось не найважливіших речей.

Напевно, цей феномен можуть пояснити психологи. Людям несвідомо хочеться закритися від війни щільними шторами інших проблем. Дати вихід емоціям там, де тебе за це не засудять, навіть якщо на вигляд це – безглуздо й невчасно.

Класичний приклад – бурхлива дискусія про жіночі та чоловічі вагони в потягах. Наїздивши у молодості тисячі кілометрів у різних компаніях і умовах, з поблажливою посмішкою слухаю десятки емоційних спічів. Розумію всі аргументи сторін, навіть протилежної статі. Але спочатку нумо вимагати з тією ж активністю від «Укрзалізниці» нормальних європейських вагонів та сухої постелі. Або поборемо вічну квиткову мафію, яка у змові з «УЗ» нині викуповує й втридорога перепродує квитки на Берлін, Прагу та Варшаву.

Тиждень тому ще один напад бурхливого обговорення спричинив глава МВС Клименко, пообіцявши українцям закон про покарання громадян призовного віку – тих, хто або дав тягу з країни за підробленими документами, або купив собі «перепустку» на кордоні, або просто не повернувся з офіційно дозволеної поїздки за кордон. Як же так? Ми ж налякаємо чоловіків, які хотіли повернутися додому після перемоги? Хто країну відновлюватиме? І знову – підміна понять, зміщення фокусу!

По-перше, якщо хлопці нахабно втекли, кинувши Батьківщину в найважчий час, то й хрін з ними! А по-друге, може, не тих порушників міністр карати зібрався? Із 1,3 млн чоловіків, які залишили Україну з березня 2022 року, 1,27 млн скористалися «загальною процедурою». Близько 10 тис. бізнесменів, артистів, спортсменів тупо не повернулися з відряджень в обумовлені терміни. Хтось їх оформляв, хтось вигадав цей «Шлях» та ще купу обхідних доріг та доріжок?

Важко, але можна зрозуміти людей (навіть чоловіків), які під будь-яким приводом намагаються втекти від жаху обстрілів і бомбардувань, але карати потрібно передусім тих, хто за гроші активно «сприяє» цьому процесу. Іншими словами, міністре Клименко, розберіться спочатку зі своїми!

Це були дві довготривалі теми, а є ще теми другого плану – одноденки. Вони теж піднімають бурю у склянці, і ось уже замість прірви питань реальної економіки телевізійники і соцмережі серйозно обговорюють «проблему» травневих цін на полуницю, малину, черешню. Ну, не подобається мені дика ціна на малину (1200 грн) – не куплю! І говорити нема про що.

Або ось: депутати Київради вирішили зняти звання Почесного громадянина столиці з Леоніда Ілліча Брежнєва, який помер 40 років тому. Як на мене, річ навіть не в маразматичному керівнику колишньої величезної країни. Проблема з депутатами, які регулярно вляпуються у корупційні, нарко- та дорожні скандали, а тут раптом вирішили зробити дуже своєчасну та корисну справу. Іронія, звісно, це я для особливо суворих до друкованого слова громадян.

Насамкінець ще про одну, дуже делікатну тему. Петиція про зміну процедури прощання із загиблими військовослужбовцями у Кропивницькому ще не встигла набрати потрібної кількості голосів, а міська влада вже провела зустріч із її ініціаторами. Що пропонує активістка Зоя Лебідь, яка зібрала в петиції пропозиції кропивничан із мережі Фейсбук? Розділити церемонію прощання з Героями на світську та церковну. Світську частину проводити на одній із площ міста зі сценарієм та із залученням духового оркестру.

Все правильно, так і слід. Окрім одного нюансу. Першою й обов’язковою умовою такого публічного прощання з чиїмось батьком, дідом, сином має бути згода близьких. Знаю по собі, коли відійшла у вічність рідна людина, ні з ким ділити своє горе не хочеться і тим більше виносити його на площу. А може, й ухвалювати окремий документ не потрібно – досить спеціально уповноваженій людині переговорити з близькими Героя та врахувати всі їхні побажання. Решта – питання другого плану.