Виборам – рішуче «НІ»?

Якби не було війни, то президентські та парламентські вибори в Україні мали б відбутися в кінці березня 2024 року. І зараз би в усій країні вже йшла відчайдушна політична боротьба. Але ж – війна…

Закон однозначно забороняє проведення виборів під час воєнних дій. І це положення підтримують всі основні політичні гравці країни, включно з президентом Зеленським.

Як підтвердження – відповіді на запитання «УЦ» двох відомих політиків з конкуруючих парламентських фракцій – Олексія Гончаренка (ЄС) та Олександра Дануци (СН):

– Скажіть, шановні, чи потрібні вибори президента у березні 2024 року? Якщо ні, то чому?

Народний депутат Олексій Гончаренко:

– Вибори не потрібні. Вибори неможливі. Очевидно, що неможливо їх провести в такому вигляді, щоб забезпечити безпеку людей. Вибори – це момент, коли йде боротьба всередині країни. І це є в усьому світі нормально для мирного часу, а для воєнного часу це є біда, і має бути абсолютно інше. Має бути об’єднання всередині країни проти ворога задля Перемоги. Тому вибори не потрібні, і гроші витрачати треба абсолютно на інше.

Це якщо ми говоримо саме про вибори, а не про щось таке, коли хтось якісь там галочки в якомусь папірці ставить. Бо тоді можна сказати, що це вибори путіна чи лукашенка. Україна вже знає високу планку виборів, які відповідають всім демократичним стандартам. І тільки такі вибори будуть мати легітимність, тому з усіх точок зору це абсолютно не потрібно, і добре, що після реакції від суспільства влада дала задню. Після слів Зеленського, що вибори – не на часі, сподіваюсь, цей процес зупиниться, і питання буде знято.

Народний депутат Олександр Дануца:

– Звичайно, вибори – це фундамент демократії, проте під час війни, яка у нас триває з російською федерацією, проведення виборів – майже неможлива історія. У першу чергу через безпекову складову. Як проводити вибори на прифронтових територіях? Як проводити вибори під час повітряних тривог? Як зможуть реалізувати своє конституційне право військові, які зараз захищають країну? А ще – питання по голосуванню ВПО, як в Україні, так і за кордоном. Питання проведення самої виборчої кампанії та рівного доступу всіх учасників. Тому абсолютно підтримую президента – у нас війна, і тому ми всі маємо бути сконцентровані на тому, щоб зробити все для якнайскорішої Перемоги.

Здається, усе зрозуміло, бо навіть політичні опоненти мають спільну думку стосовно березневих виборів. Але, з моєї точки зору, це прекрасне й рідкісне для українського політикума єднання не знімає з порядку денного питання – а що буде завтра? А якщо війна затягнеться на п’ять чи вісім років? Чи, не дай Боже, десять? То нам так і жити з Колею Котлетою, Юзіком Корявченковим, Мар’яною Безуглою, Потураєвим, Гетманцевим, Камельчуком, Шуфричем, Брагарем, Піпою, Ар’євим та Бойком? З десятками людей, які абсолютно випадково потрапили до парламенту? З сотнями корумпованих чиновників, яких може зняти тільки парламент?

А може, треба вже зараз подумати про майбутнє? Про те, що ми живемо в третьому тисячолітті, в цифровій країні й досі міряти все міркою «ківаловських» виборів вже не годиться?