Ми і ви – «Україна-Центр» та читачі – маємо нагоду привітати один одного: нашому виданню 30 років. Три десятки років, починаючи з минулого століття, зустрівши нове тисячоліття, переживши «кінець світу», ми разом. Яке це щастя!
«УЦ» має свою історію. Вона не тільки на сторінках газети, а й у листуванні з читачами, знайомствах, які переросли в дружбу, зустрічах, які стали незабутніми, в людях, які допомагали нам, яким допомагали ми. Ми колись, на якийсь наш ювілей, оголосили, що вручимо приз тому, хто пред’явить перший номер «УЦ». Тепер той, перший номер в почесній рамці – на стіні редакції. І, слава Богу, досі є люди, які підписуються на наше видання, починаючи з першого номеру! Щиро вам дякуємо.
Змінювалися світ, країна, змінювалися ми. Кадрові зміни відбувалися, як і в будь-якому колективі. Формат друкованої версії газети мінявся. Ми перейшли виключно на українську мову. Більше довірилися інтернету. Та намагалися не зрадити читачам і витримувати об’єктивність подання матеріалу, паритет думок, ексклюзивність. А як інакше, адже «УЦ» – газета для вдумливого читача, який вміє аналізувати й не пробачає поверхневого подання навіть «прохідної» новини.
Нашу шосту п’ятирічку, як і всю країну, підкосила війна. Ми ледве не закрили видання. Велика вдячність всім, хто допоміг не те що не впасти, а геть зникнути з інформаційного простору. Ми разом з вами вистояли. А ще головред переніс серйозну операцію на серці. А ще Геннадій Рибченков, ваш улюблений журналіст, пішов на війну… Не жаліємося, а як усі, сподіваємося на краще.
П’ять років тому ми своє 25-річчя гучно відзначили рок-фестивалем «Україна-Центр». Усім так сподобалося, що бажали нам наступний ювілей провести в такому ж форматі. Вибачте, через клятого ворога в цей ювілей не будуть звучати гітари, барабани, голоси солістів. Але прозвучать голоси наших бувших, причетних до історії «УЦ». Хоча насправді бувших «уцешників» не буває…
«Батьківщина» вимагає скасувати закон про легалізацію грального бізнесу