«Головне – здоров’я. Усе інше можна намалювати»

15:09
634
views

Хто не знає Анатолія Шаповалова! Роботи цього художника можна розпізнати серед тисяч інших. І навіть не тому, що Майстер має свій стиль, особливий почерк, а тому що вони наші, рідні. Від кожного полотна тепло і затишно. Анатолію Гавриловичу – 75!

До нього в гості, в Аджамку, прагнуть приїхати і колеги-художники на пленери, і журналісти заради спілкування, і ті, хто закоханий у його творчість і хоче потиснути руку митця. Він відкритий, щирий, гостинний, радий кожному. Родина Шаповалових переживає важкі часи – після поранення на фронті в комі перебуває онук Анатолія Гавриловича. Але віра в краще допомагає художнику творити.

Крім щирих вітань, ми поставили Майстру кілька запитань, на які він із задоволенням, за його зізнанням, відповів.

– Анатолію Гавриловичу, як, із яким настроєм відзначали ювілей?

– Ви знаєте, яка у нас в родині ситуація. Але коли до мене приїздять діти, в домі з’являється затишок. Телефонували багато людей, вітали. Добре, що пам’ятають.

– Минулий рік в плані творчості був продуктивним?

– Так. Починаючи з весни треба активно працювати, встигнути, поки є квіти – польові, потім маки, ромашки, півонії. Влітку, восени те саме. А взимку роблю композиції. Майже все, що я зробив минулого року, розійшлося. На День художника приїздили колеги на наш традиційний пленер. Натура є натура.

– Що вам цікаве подарували?

– Найцінніший подарунок – від онуки Маші. Вона намалювала картину: зелена галявина, будиночок, соняхи і наша руда кицька. А на листівці написала: «Дідусь, я тебе люблю. Нехай здійсняться всі твої бажання». Вона така енергійна, що й мене заряджає. Другокласниця, а вже проявляє талант художниці – чудові образні малюнки створює, готові ілюстрації для дитячих книжок.

Усе їй підготував – мольберт, полотна, пензлики, мастихін. Сказав, що навіть фарби позмішую, аби вона тільки малювала.

– І які бажання у дідуся?

– Найголовніше – здоров’я. Інше можна намалювати. Усім його бажаю. Мені набажали років на 120, вистачить. І щоб все добре було в родині, в країні. Це основне.

На весну планую виставку. Вже запрошую. До зустрічі!

Previous articleЩоденник біженця
Next article«Їздив трамвай містом»
Заступниця головного редактора «УЦ». Родом з Донбасу, з шахтарської родини. Кіровоградщина - історична батьківщина. З вчителюванням не склалося, з журналістикою «потоваришували». Люблю і вмію слухати мудрих людей. І писати про них.
SHARE