Продовжуємо рубрику, в якій наші земляки, представники різних кіл творчої інтелігенції, розповідають, над чим вони нині працюють, які мають плани, про що мріють. Сьогодні на запитання відповідають…
Викладачка музично-теоретичних дисциплін Кропивницького музичного фахового коледжу, кандидатка мистецтвознавства Марина Долгіх:
– За останні півроку написала багато музики: два мюзикли – дорослий і дитячий, хорове дійство для мішаного хору без супроводу (готуємо прем’єру у травні), два твори для камерного оркестру, мініатюри. А зараз пишу вокальний триптих для мецо-сопрано і фортепіано на вірші Тараса Шевченка.
Мрію, щоб війна закінчилася перемогою України.
Член НСПУ, кандидат економічних наук Борис Ревчун:
– Через пануючий нині дискурс кліпового мислення й сприйняття інформаційного цунамі, не можу не враховувати цей феномен і заставляти себе писати щось великоформатне – повісті, романи, навіть великі оповідання. Так, охочі читати щось епічне ще знайдуться, але їх залишилось дуже мало, та й у мене часу в запасі залишилось мало… Тому витрачати роки на написання, наприклад, роману для дуже обмеженої кількості читачів (яких на момент виходу в світ моєї «цеглини» ще поменшає) мені щось не хочеться. Тому останнім часом я зосередився на короткій формі – афоризмах, віршиках (гумористичних, сатиричних, ліричних, філософських).
У постмодерністській повісті Венедикта Єрофеєва «Москва – Пєтушки» є знакова фраза, яка стала справжнім мемом: «И немедленно выпил…». Я це до того, що, придумавши певну фразу, одно- дво- -чотиривірш чи якусь іншу мініатюру, я «немедленно» викладаю її у Фейсбуці. Згодом – а буває й миттєво – я отримую відповідний фідбек у формі коментаря, «лайка» чи «сердечка», що тішить моє серце й надихає на створення нових міні-текстів. І це робить моє життя цікавішим і змістовнішим.
А мрію, як і більшість, переважно про переможний мир і якомога швидше відновлення нормального повоєнного життя.
Музикант і композитор Дмитро Дорош:
– Нині (як учасник ансамблю «Елисавет-Ретро») готуюся до сольного концерту однієї з наших вокалісток – Світлани Пляки. Це буде цікава, різноманітна програма з двох відділень. Концерт пройде в залі обласної філармонії. У перервах між репетиціями іноді виїжджаємо з концертами по області.
Не припиняю займатися і власною творчістю. Останнім часом працюю над матеріалом для проєекту «Номад», в якому окрім мене беруть участь відомі музиканти нашого міста. За останній час ми записали 6 пісень у рамках проєкту «Номад». Так, саме пісень, оскільки мене більше знають і пам’ятають як автора і виконавця інструментальної музики. Цього разу, окрім інструментальної групи, буде присутнім вокал. У перспективі хочемо записати ще дві пісні, оформити усе це і презентувати у вигляді альбому.
Паралельно готую програму з талановитою поетесою Надією Гармазій. Для мене це ново і незвично, свого роду експеримент, тому я з цікавістю відгукнувся на пропозицію про співпрацю. Мені подобаються вірші Надії, і мені дивно спостерігати, як моя музика доповнює і підкреслює красу слова, зливаючись з ним в одно ціле, створюючи нову, ще чарівнішу форму мистецтва. До речі, ми скоро плануємо провести наш поетичномузичний перфоманс.
Про що мрію? Думаю, що головна мрія в усіх зараз одна: скоріше б закінчилася війна.
Артист-ляльковод КЗ «Кіровоградський академічний обласний театр ляльок», заслужений артист України Геннадій Стогодюк:
– Максимально докладаю зусиль до тих назв репертуару, який допомагає театру не втрачати свого основного глядача – дітей! Відпрацьовую безліч ролей у цих виставах, сподіваючись на те, що роблю це кваліфіковано та професійно. За останній час отримав новий статус – «Пенсіонер». Намагаюсь звикати до цього і продовжую працювати в якості артиста-ляльковода. У планах цікаві ролі. Особливо для мене це важливо тим, що це ролі з ляльками, до яких я вже «приріс», бо покликання та кредо мало коли змінюються у людей послідовних, яким я себе вважаю.
Також за останній час я встиг багато чого зробити в якості спеціаліста-бутафора, адже маю певні здібності, які протягом років розвивав паралельно з акторською діяльністю. До речі, це допомагає кожному актору не стояти на місці, а відкривати в собі якості, що не обмежуються функціональними обов’язками.
Працюю над собою. А саме: спілкуюся з розумними людьми, слухаю багато музики, дивлюся якісне кіно.
Мрію про переможний мир у рідній прекрасній Україні. Вірю в це так, що мрії вже перетворились на стійке та впевнене знання того, що саме так і буде!
Анатолій Кімнатний, член НСХУ, завідувач відділом Кіровоградського обласного художнього музею – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»:
– За останній 2023 рік дивним чином творчі плани та завдання офіційної музейної роботи співпали. У відділі музею – картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» було започатковане і нині постійно відбувається проведення майстер-класів з малювання натюрмортів. Для постановок я використовую свої творчі ідеї. Таким чином цей процес стає цікавим не тільки учасникам майстер-класів, а й мені як автору.
В планах – раз на тиждень проводити студії з малювання портретів. І ще ми з колегами по галереї долучились до флешмобу щодо пошуку слів-паразитів у виступах колег. Це виявилось досить цікавим заняттям.
Одним із своїх досягнень за останній час вважаю макет буклету до виставки Ігоря Смичека. Хоча я виконував в основному технічну роботу, співпраця з таким професіоналом, як Ігор Володимирович, – це неабиякий досвід.
Мрія, як би банально це не звучало, – закінчення війни. Як і всім українцям, мені хочеться миру. Хочеться, щоб люди не гинули. Хочеться, щоб рідні та близькі були здорові. Хочеться, щоб творчі плани, яких не зважаючи на війну, досить багато, здійснилися.
Порівняння iPhone 15, Plus, Pro, Pro Max: який кращий