З фронту захисники не просто надсилають повідомлення, а благають, кричать: «Допоможіть маскувальними сітками!» Вони псуються, рвуться, горять. Вони мають сезонність за кольором. Вони потрібні людям і техніці. Плетуть їх лише волонтери, і за ними черги.
Ми писали про волонтерів Кіровоградщини і писатимемо далі. Зараз вирішили поцікавитися у сусідів – черкащан, як вони вирішують проблему нестачі маскувальних сіток. Зв’язалися з громадською організацією «Центр допомоги армії, ветеранам та їхнім родинам».
Центр був створений у 2014 році. Головою організації до листопада минулого року була Оксана Циганок, яка зараз несе службу в ЗСУ. Протягом десяти років центр всебічно і масштабно допомагає військовим. Тут є медичний напрямок – формують аптечки, медичні сумки. Ремонтують авто для військових. Допомагають продуктами харчування, особливо новосформованим бригадам.
Ми спілкувалися безпосередньо з координаторкою сектору з плетіння маскувальних сіток Ольгою Воскобій. Вона наголосила на тому, що центр допомагає абсолютно всім, хто звернувся, немає пріоритету за місцем служби або пропискою.
– На початку війни люди активно допомагали, – зазначила пані Ольга. – Сітки в Черкасах, лише в одному пункті, плели майже 200 осіб. А зараз люди чи втомилися, чи це психологічний захист, але всі волонтерські організації кажуть, що і донатів мало, і бажаючих допомагати одиниці. У нас сітки плетуть в основному жінки, чиї сини, брати, чоловіки на фронті.
В Черкасах багато осередків, де плетуть сітки. Це було організовано для зручності волонтерів – щоб не їхали в інші райони міста, а ходили в приміщення, яке поруч з місцем проживання. Для плетіння виділили простори в школах, де процес координують вмотивовані вчителі. Долучилися до цього бібліотеки. Навіть у філармонії встановлено станки, і співробітники закладу плетуть у позаробочий час. Більше того, дехто плете в квартирі. І навіть в під’їзді одного з будинків спорудили станок.
Матеріали купують за донати. Його треба багато і різного. Зараз у хлопців запит на «осінні» сітки, щойно випаде сніг, будуть просити «зимові». Виробники пропонують якісний спанбонд, легкий, який швидко сохне після дощу, і різних відтінків, навіть талого снігу. Але це все дорого. Якщо донатів не буде, волонтери будуть вимушені повернутися до клаптиків з різаних штанів, футболок та простирадл.
Волонтери «Центру допомоги армії, ветеранам та їхнім родинам» щотижня виплітають по тисячі-півтори квадратних метрів маскувальних сіток.
– Запитів все більше, хлопці окопуються, надходить техніка, все треба закрити сітками. Просять не одну-дві, а багато. А нам не вистачає рук, – каже пані Ольга.
І це проблема не лише черкаських, а волонтерів всієї України. Маскування рятує життя захисників, рятує техніку. Чому сітки не виробляються в промислових масштабах? Запитання, на жаль, риторичне. Ольга Воскобій сказала, що їхні центри в Черкасах легко знайти, аби було бажання допомагати. І додала: «Війна триває, вона близько. Не можна опускати руки і вважати, що окремої людини це не стосується. Чим більше будуть плести сіток в інших містах, і в Кропивницькому, тим, можливо, меншим буде навантаження на наших волонтерів. У нас є жінки, які плетуть з 2014 року. Є такі, що під час блекауту плели з ліхтариками. Допомагати захисникам треба гуртом. Долучайтеся, кропивничани!»
«Захистити дітей». Стартує загальноукраїнський психологічний тренінг для батьків