Про футбольні змагання на Кіровоградщині в цьому році, які, попри надзвичайно складні умови сьогодення, вдалося завершити, а також про наші успіхи та складнощі ми поспілкувалися із головою обласної асоціації, головою комітету з атестації футбольних клубів УАФ, одним із керівників Асамблеї УАФ Віктором Безсмертним.
– Вікторе Анатолійовичу, чемпіонат області завершений. Яким він був у цьому році?
– Нам удалося провести наші традиційні змагання, і зараз ми нагороджуємо найкращі команди. Незважаючи на жахливу війну, складні умови, тривоги, прильоти нам удалося долучити до участі в турнірі 18 команд. Якщо порівнювати з іншими областями, то ми десь у першій п’ятірці по кількості команд. Тільки західні області, де більш-менш спокійна ситуація, можуть похвалитися більшим представництвом у обласних чемпіонатах. У нас спочатку був перший етап, після якого відбувся розподіл за силою команд по лігах.
Ми це зробили для того, щоб більше команд отримали нагороди і щоб на другій стадії рівень команд став приблизно рівним. Тобто до вищої ліги вийшли команди, які були лідерами, – це «Зірка», «Новоукраїнка» і «Агротех» Тишківка, яка є діючим чемпіоном України серед аматорів. Але в нас були домовленості, щоб в обласному чемпіонаті вони задіяли гравців, які більше в резерві знаходяться. Ну й щоб основних гравців, які виступають в чемпіонаті України, не травмували. Але їм вистачило запасу міцності для того, щоб здобути золоті нагороди обласного чемпіонату. Знову трохи не вистачило ФК «Новоукраїнка», які вже давно йдуть до своєї золотої мрії. Тут потрібно відзначити керівника Новоукраїнської громади Олександра Корінного, який любить футбол, сам в міру своїх сил грає та надихає партнерів на успіхи. Але на їхньому шляху із року в рік з’являються трохи більш потужні за складом та ресурсами колективи, які не дозволяють вибороти золото. Але я впевнений, що з таким настроєм і бажанням новоукраїнці свого досягнуть. І те, що вони здобули срібло в непростій конкуренції з кропивницькою «Зіркою», заслуговує на повагу. Хотів би подякувати гравцям, тренерам та керівникам команд «Інгул» (Первозванівка), ФК «Первозванівка», «Нива» (Цибулеве) за те, що гідно пройшли цей футбольний марафон. Вони витримали і фінансові навантаження, і оці роз’їзди, скажімо так. У першій лізі, де також змагалися шість команд, трійку призерів склали соколівський «Скіф», новоархангельський «Арсенал» та ФК «Долинська». А в другому дивізіоні, де також було шість колективів, переможцями стали ФК «Клинці», а срібло та бронза – у футболістів Великосеверинівської ТГ та «Відродження» з Червоного Яру. Так що, як бачите, у нас було дуже багато матчів та цікавий чемпіонат. Так, часом було важко з виїздами, враховуючи сьогоднішні складнощі, але матчі проводилися. Організаційний внесок у нас був невеликий – п’ять тисяч. І ці кошти пішли на нагородження. Це мінімум, з урахуванням того, що в нас велика кількість нагород. Дев’ять команд ми зараз нагороджуємо. Це медалі, кубки. Якщо так не робити, то без можливості отримати нагороду кількість команд значно б зменшувалася.
Кожна з команд прикладала максимум зусиль, хлопці грали в своє задоволення, і це дуже важливо під час війни. Адже свої позитивні емоції отримували й вболівальники, які підтримували своїх футболістів, багато з яких вже по ходу змагань були призвані до лав ЗСУ. Але це не впливало на хід подій, воїнів замінювали їхні товариші й грали за себе й за них також.
Наразі в лавах ЗСУ більше двадцяти колишніх і діючих футболістів, які заявлені в чемпіонаті області. До лав небесного війська доєдналися сім футболістів, які віддали свої життя в боротьбі з рашистами. Це Микола Чепель із Покровки, кропивничанин Микола Жидков, Олександр Іванушко зі Світловодська, Сергій Молчанов і Сергій Сурженко з Новоархангельська, Андрій Пурик із Вільшанки та Євген Шамбір із Долинської. І в регіонах та Кропивницькому проводилося багато турнірів пам’яті наших героїв, які ми усіляко підтримували й допомагали чим могли. І це добре, що є районні асоціації футболу, є асоціації футболу міські, є асоціації футболу територіальних громад, є громадські діячі, такі, як Олександр Склярєвський та інші, які проводять такі надзвичайно важливі турніри.
– А що можете сказати стосовно дитячих змагань?
– Тут також маємо певні успіхи. В обласному чемпіонаті ДЮФЛ понад 60 команд змагалися в шести вікових групах. Згідно регламенту та віку діти грали на полях різного розміру. І тут був дуже цікавий чемпіонат. Єдина проблема для команд – це виїзд до Гайворону. Тобто, якщо Світловодську їхати в Гайворон, то це півтисячі кілометрів. А територіально неможливо було розподілити, тому що різні вікові групи, і в цю вікову групу є команда, а в в цю нема. І, в залежності від цього, ми розподіляли команди тільки за віком, а не територіально. А з гайворонцями домовлялися зіграти десь на пів дороги, щоб зручно було. Або інший варіант: Світловодськ їздив на два дні, тобто приїжджали, там ночували, зіграли, переночували, зіграли і їхали додому. Головне – щоб дітки зіграли. Ми нагороджуємо зараз найкращі команди й гравців. У нас 18 команд нагороджено, більше тисячі медалей зараз вручили та дуже багато кубків. Більше того, дякуючи новому керівництву УАФ дуже багато м’ячів нам надали, ми їх передали багатьом командам, і зараз ще повручаємо.
– Були ж неприємні моменти, пов’язані з залученням старших гравців?
– Я завжди підкреслював, що ми будемо пильно слідкувати за цим аспектом і наказувати винних. Команди знали, але чомусь не хотіли афіширувати, що проти них грали підстави. Були моменти, коли самі тренери дозволяли суперникам виставляти старших, але поступалися. Але ж можна було домовитися з колегами й зіграти просто товариський матч. Але у випадку з командою зі Світловодська все було доведено. Команда претендувала на перемогу в своїй віковій групі, але через технічні поразки позбавили себе такої можливості. Ну й ще півроку дискваліфікації отримали тренер і клуб, і ще на два роки умовно. Ми зараз не будемо оприлюднювати прізвище тренера, сподіваючись, що він зробить належні висновки. Йому зараз і так не солодко. Але це поодинокий випадок. Масово такого не було. І результати справедливі, їх вже затвердив наш виконком.
– А виступами в чемпіонаті ДЮФЛ України ви задоволені?
– Задоволені повинні бути тренери команд та керівники клубів, які вони представляють. Наше головне завдання – розвивати футбол в регіоні. І якщо в нас серед юнаків грають команди з кропивницької «Зірки», ДЮСШ-2, ФК «Олександрія» та «Аметиста» і не пасуть задніх, то це нас не може не радувати. Головне, щоб юнаки набиралися досвіду й потім йшли шляхом П’ятова, Русола, Назаренка, Коноплянки і юного Цуканова, який в останньому матчі чемпіонату U-19 своїм влучним ударом приніс перемогу «Шахтарю» над київським «Динамо».
– Із суддівством були проблеми?
– По суддівству складна ситуація, немає тої достатньої кількості, яку б можна було залучати до проведення як дитячих змагань, так і аматорських. Багато арбітрів виїхали. Тому доводилося розводити час ігор аматорських команд і дітей, щоб забезпечити більш-менш якісним суддівством. Але ми впоралися, і суттєвих ляпів не було.
– У нас є футбольні осередки в усіх регіонах?
– У нас 4 районних асоціації та три міських, які офіційно, юридично працюють. Більше того, ми їх фінансуємо. Кожна регіональна асоціація районна отримує по 10 тисяч гривень на місяць. А взагалі 70 тисяч гривень кожного місяця ми направляємо на розвиток регіонального футболу.
– Далі вже розпочинається футзальний сезон?
– Так. Футзал у нас надзвичайно популярний. А зараз на фоні блискучого бронзового успіху національної збірної на чемпіонаті світу є ще більше бажаючих спробувати свої сили в обласному чемпіонаті. І на сьогоднішній день голові обласної асоціації футзалу Ярославу Пилипенку доводиться серйозно працювати, щоб сформувати конкурентний чемпіонат області та залучити усіх бажаючих. Але все відбувається виключно за спортивним принципом. Нові команди розпочинають боротьбу з нижчих ліг. Наразі заявки подали 33 команди, які розподілені на чотири ліги. І в цьому році в Екстралізі, де за перемогу боротимуться вісім команд, усі конкуренти приблизно рівні. Тож, тишківському «Агротеху» буде дуже непросто відстояти свій чемпіонський титул, який здобуто минулого сезону. До рекорду, коли в нас було до 60-ти команд, звісно, важко дотягнутися. Але, впевнений, ми знову досягнемо такої кількості учасників.
–Щойно ви отримали позитивну інформацію?
– Мені повідомили, що найближчим часом у Знамянці з’явиться майданчик 42 на 22 зі штучним покриттям на Центральному стадіоні. З мером домовленість досягнуто, а сертифікат ми вручили раніше. І сьогодні вже доставка трави.
– Давайте перейдемо до більш глобальних питань. Чому «Агротех» після перемоги в аматорському чемпіонаті України не ризикнув набути професіонального статусу та спробувати себе в Другій лізі?
– Ми можемо пишатися, що в цьому році команда з Кіровоградщини вперше в історії виграла аматорський чемпіонат України. І зараз вони лідери й можуть вдруге поспіль стати чемпіонами. У «Агротеху» гарний склад, який складається як із досвідчених виконавців Чічікова, Ковальова, Загальського, Кривошея, так і з молодих перспективних футболістів. Та головне, що вони абсолютно вгадали з головним тренером, запросивши Олександра Мизенка. Він – легенда нашого футболу, авторитетна людина, яка здатна поєднати в одне ціле досвід та молодість. Скажу вам, що знайти підхід до тих футболістів, які зараз грають, дуже непросто. Ну й Олександр сам був футболістом дуже технічним, думаючим, творцем на футбольному полі. І саме таку комбінаційну та швидку гру намагається поставити своїм підопічним. І за результатами в нього це чудово виходить. Ну і, маючи чудову підтримку президента клубу Сергія Сауся, команда класно виконує поставлені завдання.
Але для того, щоб грати в професіоналах, треба бути не командою, а стати клубом. А там багато вимог. Це і розвиток дитячого футболу в складі клубу, це й інші критерії фінансування та кадровий критерій, в якому повинні бути вже і офіцер безпеки, і масажисти тощо.
Більше того, інфраструктура – головний критерій для них. Їхній стадіон не готовий для того, щоб їх атестували до Другої ліги. Для аматорів – будь ласка, а для професійного статусу потрібно багато що зробити. А зараз щось будувати майже неможливо. Але грати в іншому місці вони просто не хочуть. Та й для кого, якщо тут є власні вболівальники, для яких кожен поєдинок – це свято? Так що їм краще й вигідніше поки що серед аматорів. А що буде далі – побачимо…
– Нещодавно з’явилася інформація, що стадіон «Зірка» у Кропивницькому включений до арен для проведення матчів УПЛ. Що далі?
– Скажу так, що проведення матчу не те щоб елітного дивізіону, а навіть Другої ліги майже неможливе. Зараз у клубі великі проблеми та скорочення, і виконати всі вимоги вони не зможуть. Внести внесли, але ситуація перекреслює ті мотиви. Тут ще питання: чи вийде зберегти команду для участі в чемпіонаті України серед аматорів і чемпіонаті області? Наразі ситуація дуже складна. Це все, що мені наразі відомо.
– А яка ситуація з новою ареною «Інгульця» і в чому там головна проблема?
– По-перше, треба подякувати президенту «Інгульця» Олександру Поворознюку за те, що в такий надважкий час все ж побудував арену. Ну й хотілося б виказати йому щирі співчуття в зв’язку з важкою втратою – смертю сина. А стосовно проблеми, то я був, і не один раз, на цьому стадіоні й впевнений, що після того, як його здадуть в експлуатацію, це буде одна з найкращих арен. Там є і підігрів, і освітлення, і гарні трибуни. А всередині в адмінбудівлі дуже шикарні роздягальні зробили та просторні приміщення для арбітрів. Не всі клуби у Прем’єр-лізі зараз мають такі умови.
Але потрібно ввести об’єкт в експлуатацію, це госкомісія повинна робити. А зараз ці умови дуже ускладнилися у зв’язку з війною. І це не такий швидкий шлях, тому над документацією зараз працюють. Архітектор там є, документацію готують, але ж дуже багато потрібно часу. Щодо бомбосховища – там поряд є лікарня з укриттям на тисячу місць.
І тут справа не в УАФ, а в тому, що нема жодного офіційного документа про готовність об’єкту. Але, якщо воно буде доведено до завершення будівництва, буде хороший стадіон.
– А що робити з поведінкою пана Поворознюка, який, схоже, просто не може контролювати свої емоції?
– Зі мною він нормально, адекватно працює, і ми знаходимо спільну мову. Але людина він не проста, і його реакція на запитання журналістів неприйнятна. З’явилася інформація, що подана заява про його поведінку до Комітету етики УАФ. Давайте почекаємо рішення.
– Ну добре, побудує Поворознюк стадіон, але ж хто там грати буде? Команди нема і, мені задається, не буде.
– Команда є. Абсолютним аутсайдером, судячи по деяким матчам, вона не виглядає. А друге коло «Інгулець» буде грати вдома і, мені здається, зможе виправити своє турнірне становище. Зимове міжсезоння тривале, і потрібно підсилити склад. На сьогоднішній день відставання від конкурентів у боротьбі за виживання невелике. Виграють одну-дві гри і вже піднімуться. Але ж, аналізуючи те, як вони грали, я не скажу, що вони хлопчики для биття, явні аутсайдери і так далі…
– Нещодавно ви були делегатом УАФ на матчі «Олександрії» та «Інгульця» і мали можливість порівняти клас команд.
– Коли прийшов Руслан Ротань, він ставку зробив на молодих гравців, позбавившись майже всіх досвідчених виконавців. Але через два сезони прийшло розуміння, що потрібно посилювати хоча б в кожну лінію 2-3-4 гравців, які могли б повести молодь за собою. Це й було зроблене перед початком поточного чемпіонату. І всі досвідчені новачки – Шабанов, Кравченко, Філіпов, Мішньов – заграли відразу й зрозуміли вимоги тренерського штабу. Повернувся та догрався до збірної України Калюжний. Почали прогресувати легіонери – Безера, Кампуш та інші. Ну й сам Ротань відмовився від романтики, а став прагматиком. Зірки зійшлися, і я думаю, що якщо нічого не завадить, то «Олександрія» буде з якимсь комплектом нагород. Багато хто говорить, що рівень чемпіонату став низьким, але можливості конкурентів значно більші, ніж в олександрійців, але ж саме вони зараз на вершині.
– І останнє питання, наскільки ви як людина, яка входить до керівництва українського футболу і працювала з попередньою командою, можете сказати, наскільки змінилася зараз робота Української асоціації футболу?
– Я завжди був об’єктивним і називав речі своїми іменами. На сьогоднішній день я бачу гарні зміни в українському футболі. Ми рухаємося в правильному напрямку. По-перше, немає такого роздутого штату віце-президентів, коли їх було більше, ніж працівників, і вони отримували зарплати, оклади, що не лізло в ніякі рамки і в ніякі ворота. А це економія бюджету. Найголовніше зараз, що все робиться прозоро та об’єктивно. Немає якихось підкилимних, закулісних ігор і сірих кардиналів.
По своєму комітету я можу однозначно сказати. Мені раніше намагалися диктувати умови по роботі комітету. Але я це відсікав, тому вони йшли іншим шляхом. Зараз однозначно ніхто не заважає. І ми вибудовуємо так роботу комітету, щоб він працював на розвиток футбольних клубів і всього українського футболу. Ми попереджатимемо клуби за півроку про недоліки й даємо час їх виправити. А раніше робилося спеціально так, щоб проатестувати протягом травня, і надавали 10 днів на вирішення проблем. Це було в корні неправильно, і я на цьому наголошував, але не мав можливості впливати на процеси. Все вирішувалося за кулісами, і доводилося конфліктувати з минулим керівництвом. Зараз же ніхто не заважає, і є повна довіра комітету. Ну й допомога, коли потрібно. І так, я знаю, в інших комітетах. Люди бачать зміни всі. Збільшення фінансування та кількості м’ячів для футбольних регіональних асоціацій. Поки я бачу тільки позитив. Якщо з’явиться негатив, то я така людина, що мовчати не буду.
Книга, що сама напросилася на презентацію