На другому поверсі музейного простору на Великій Перспективній, 33 відкрилася експозиція, присвячена Муніципальному камерному хору Юрія Любовича. У Музеї мистецтв зазначили, що цією експозицією відкрилася «нова локація натхнення».
Юрій Любович – Заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин Кропивницького. Легендарний диригент і кервник хору. Створив три колективи. Саме він передав до музею 1145 експонатів, велика частка яких які була представлена до Всесвітнього дня хорового співу.
Все це – з власного архіву диригента. Сценічні костюми, краватки у великій кількості, картини, ноти, багато фото, книжки, меблі, посуд. Привітати Юрія Васильовича прийшли його хористки. Говорили багато теплих слів, ділилися спогадами, освідчувалися у коханні до вчителя і музики.
Любович багато і охоче говорив, коментуючи кожен виступ, шуткував. Його дружині навіть доводилося регулювати красномовність чоловіка, забираючи мікрофон. Вітання і величезні, щедрі букети від влади. Знайшли необхідні слова. Перший заступник начальника Кіровоградської ОВА Юрій Миколаєнко подякував хормейстеру і зазначив, що хор – це голос народу, а голос українського народу сильний, красивий і незламний. Юрій Васильович підтвердив: хор супроводжував всі події в державі, висловлював свої почуття навесні, коли засівали поля, восени, коли збирали врожай, в інші пори. Побажав всім докласти зусиль, щоб голос народу був почутим.
Олена Калашнікова, яка протягом тридцяти років працювала з Любовичем, від імені хористів дуже щиро сказала:
– Нашому улюбленому маестро вдалося зібрати нас, таких різних за віком, за світоглядом, за музичними смаками. Коли ми починали співати під його руку, а іноді під погляд або плече, ми перетворювалися на один великий організм, який дихав, як він, відчував музику, як він, жив життям, яким не всі могли жити.
Говорили і згадували ще багато. Навіть здалося, що надто багато. Але винуватцю урочистостей це було приємно чути. Тетяна Ткаченко, директорка Музею мистецтв резонно зазначила, що наше місто вважається танцювальною, театральною столицею, але воно ще є хоровою столицею, тому що «та музика, що лунає, ті записи, які ми переглядаємо, підтверджують, що найбільший відсоток відомості нашої області – заслуга хору Любовича».
– Все, що було, я робив не завдяки, а всупереч. Якщо я вам розповім історію хора, ви будете плакати. Плакати не від почуття щастя, а від того, як до хору ставилися. А я з цим боровся, – сказав Юрій Васильович Любович.
Майже півтори тисячі ветеранів і членів їхніх сімей цього року створили...