Потужна хвиля еміграції у XXI столітті розкидала українців по всьому світу. У перші роки війни «Україна-Центр» часто писала про наших співвітчизників, які виїхали якнайдалі від обстрілів і російських «визволителів». Тепер пишемо рідше – українці облаштувалися, знайшли роботу, навчають дітей, живуть звичайним життям. І лише коли земляки опиняються в якомусь абсолютно незвичайному місці, повертаємося до цієї теми.
За чотири роки журналісти «УЦ» перебрали майже всі європейські країни у своїх контактах, а Нідерланди несправедливо обійшли увагою. Сьогодні такий шанс у нас з’явився. Як зазвичай буває, зовсім випадково, під час телефонної розмови, виявилося, що наші добрі знайомі, сімейна пара пенсіонерів, нині перебувають в Нідерландах, у славетній своїми природою та історією провінції Фрисландії.
– Розкажіть, будь ласка, як і коли ви опинилися в Нідерландах?
– Рішення на якийсь час залишитися в Нідерландах прийняли «з коліс». 2024 року, повертаючись від онуків, запланували зустріч з друзями в Нідерландах. Далі – розмови, роздуми, консультації, знайомство з досвідом українців, які вже певний час перебували в Нідерландах за програмою «Директива ЄС про тимчасовий захист». На терезах – вік, стан здоров’я, наближеність до онуків (а кордоном понад 10 років).
Отримання статусу тимчасово захищеної особи за вказаною програмою передбачає певну процедуру. Систему реєстрації цієї категорії осіб влаштовано так, що неможливо самому вибрати місце проживання, форму соціальних виплат тощо. Ось таким був наш шлях до Фрисландії.
Це дійсно чудове місце. Одна із локацій для українців розташовується в селі Аудкерк – давньому поселенні з характерною церквою XII століття в центрі. Назва означає «стара церква». Біля села – історичний маєток, пов’язаний із знатним родом. Нині використовується як готель або місце відпочинку. Власне, в ньому і розташовується наша локація.
Раніше тут жили льотчики. Нині нас, українців, тут близько сотні. Здебільшого – сім’ї з дітьми, є по двоє, є по троє, вже двоє народилися тут. Люди з Маріуполя, Луганська, Києва, Одеси, Харкова, Хмельницького, львів’яни. Є й земляки з Гайворона.
Усі діти ходять до школи, дошкільнята – до садочка. Коли ми тут з’явилися, вони вже три роки тут жили. Тому практично всі діти знають нідерландську, розуміють англійську, між собою спілкуються тією мовою, якою розмовляють вдома.
– Ваші перші враження від Нідерландів?
– Ми вперше в цій країні, і наші знання про неї були дуже поверховими. Тому все було цікаво й незвично! Все хотілося зняти на телефон, зафіксувати, запам’ятати, поділитися з друзями.
Суперсучасна країна, вражає незвичайна архітектура, кількість історичних місць. Канали з незліченною кількістю різних видів вітрильників. Є екскурсійні річкові трамвайчики, де можна слухати пояснення екскурсовода українською мовою. Багато пришвартованих суден, які використовуються як постійне житло. Вражає кількість і сучасний вигляд вітряків. Якість доріг, організація руху «по колу», без світлофорів. Велосипеди на зупинках, що чекають на господарів з роботи, навчання і навіть дитячого садка (спеціально обладнані кабінкою для малюків).
Різноманітність, сучасність, функціональність, габарити сільськогосподарської техніки, комунальної (особливо для догляду за каналами), спеціальної для перевезення тварин. І це ми у своїй розповіді ще не «доїхали» до Фрисландії…
– Хто допомагав вам на початку?
– Нас прийняли дуже привітно. У державних установах, де оформляють документи, на прийомі працюють люди, які володіють українською та російською мовами, тож проблем з оформленням не було. В інших установах, скажімо, у поліклініці, на прийомі у сімейного лікаря – англійська, як раніше казали, зі словником. У повсякденному житті місцеві жителі різного віку володіють англійською, тому достатньо, якщо зможеш пояснити, що хочеш, –зрозуміють і допоможуть.
– Як держава підтримує українських біженців?
– Про біженців нічого сказати не можу. А щодо українців, які отримали статус тимчасового захисту, я частково вже відповіла.
Працюють пункти прийому бажаючих отримати такий статус. Вони приймають документи для перевірки, видають направлення на локації за наявності там місць. А вже місцеві державні структури оформляють, прописують, інструктують. Все організовано дуже чітко та продумано.
У системі допомоги українцям основну роль відіграють муніципалітети. Поселяють зазвичай у соціальному житлі, готелях, тимчасових центрах, переобладнаних будівлях, навіть на суднах. Умови суттєво відрізняються. Якщо локація передбачає забезпечення харчуванням, виплати – від €80 до €100 на місяць. Прикладом можуть бути локації в готелях або на суднах, де харчування організовано в ресторанах цих закладів. Якщо забезпечення харчуванням не передбачене, то виплати становлять €260-€314 на місяць. Працюючі сплачують внесок за проживання – від €100 до €300.
За даними Centraal Buteau voor de Statistiek (CBS), станом на кінець 2025 року в Нідерландах перебувало приблизно 130 – 140 тисяч українців під тимчасовим захистом. Відсоток працевлаштованих (працездатного віку) – 65-69%.
– Ви живете у Фрисландії, країні фризів. Розкажіть про цей дивовижний куточок Старої Європи.
– Характерні ознаки – унікальна архітектура, смарагдові пасовища, багато каналів, дамб та вітряків у ландшафті. Традиційні фермерські будинки вкриті очеретом. Очеретяні дахи зазвичай роблять дуже крутими, щоб забезпечити швидкий стік води. Нині це популярний, дорогий і екологічний варіант, символізує престиж і збереження культурної спадщини.
Сільська архітектура Фрисландіі не передбачає традиційних українських парканів. Будинки – з великими вікнами від підлоги, без будь-яких фіранок, іноді із жалюзі. Пояснюють це тим, що паркани перекривають огляд і руйнують естетику відкритого простору. А ще тим, що тут дуже цінують прозорість, чесність та відсутність таємниць від сусідів.
Особливість, мимо якої важко пройти українцю – повна відсутність городів! Саме так – городів в сільській місцевості! Земля в Нідерландах вкрай дорога і використовується раціонально. Багато територій відвойовано у моря і потребує особливого догляду. Тому замість городів біля будиночків – доглянуті газони.
Найбільше вражають доглянуті пасовища! Характерні зелені простори (не знаю, чи можна назвати їх полями) з великою кількістю каналів та води. Вони вирізняються високою якістю трави, вологим кліматом, часто розташовані на осушених землях нижче рівня моря.
Особливий колорит тут створюють тварини. Їх можна бачити як на пасовищах, так і на сільських подвірʼях. Це вівці, кози, корови, коні, поні, а іноді – навіть лами, альпаки чи олені. Особливе ставлення до коней, зокрема, до фризької породи. Їх називають чорними перлинами Фрисландії: ворона масть, довга грива та величний вигляд! Розказують, що саме ця порода використовувалася як бойові коні рицарів у Середньовіччі. Дбайливий догляд за ними передбачає використання попон, накидок від несподіванок погоди. Тому вираз «кінь в пальто» для місцевих – не гумор.
А весна у Фрисландіі приходить таки в лютому, як розповідав у своїх казках Ганс Крістіан Андерсен, дуже популярний в цих місцях. В лютому кожний клаптик землі вкритий спочатку білими пролісками, їх наздоганяють різнокольорові крокуси, і прихід березня вже зустрічають жовті нарциси! Фризький прапор – із «серцями». Насправді це стилізовані листки латаття – водяної лілії.
– Як проходять ваші будні, чим намагаєтеся себе зайняти?
– Будні – вони і в Нідерландах будні. Питання побуту, поїздки до магазинів міжміським транспортом, це потребує значного часу. Рух автобусів – суворо за графіком, в будні – кожні півгодини, в вихідні, свята та дні шкільних канікул – раз на годину. Місця тут дуже мальовничі, тому намагаємося обійти й побачити якнайбільше.
– Ми знайомі багато років, і не питатиму, чи сумуєте за батьківщиною. Запитаю, як підтримуєте контакти з земляками.
– Перш за все, це контакти з рідними, щоденні. Двоє внучатих племінників – на війні. Залишаємося на звʼязку з колегами. Ще активно контактуємо з комунальними службами Кропивницького.
– Чи є у Фрисландії українська діаспора? Чи спілкуєтеся з земляками?
– Власне у Фрисландії, вважаю, справжньої української діаспори немає. З українцями, так, звичайно, спілкуємося. Спеціально організованих зустрічей не було. Але в Нідерландах є українська діаспора. Є організація Ukrainians in the Netherlands Foundation, створена у 2014 року. Організовує культурні події, гуманітарну допомогу, підтримку українців. Діють культурні та освітні центри, українські школи (наприклад, у Амстердамі, Утрехті, Ейндговені). У Роттердамі – Ukrainian House Rotterdam – місце зустрічей і допомоги. Цими днями в місті Зволе (провінція Фрисландія) українці запрошували бажаючих на мастер-класи з писанкарства.
– Це правда чи міф, що всі фрисландці – високі, блакитноокі блондини та блондинки?
– О, це так! Люди тут дуже красиві! Справді, високі (середній зріст чоловіків – 182,5 см, жінок –168 см), світловолосі, блакитноокі, стрункі, гарні з лиця! Привітні. Завжди вітаються, знайомі вам чи ні. До речі, нерідко можна зустріти місцевих чоловіків у казковому традиційному деревʼяному взутті – кломпах.
– Про що розповідають нідерландські ЗМІ та говорять голландці?
– Назвемо ЗМІ, які пишуть про українців. Це NOS – головні новини країни; RTL Nieuws – популярний новинний канал; NU.nl – популярний онлайн-портал. Ці медіа регулярно висвітлюють життя українців, роботу, житло, освіту дітей, політику щодо біженців. Ми ж здебільшого слухаємо новини з України. Голландці розпитують нас про війну в Україні, співчувають, підтримують. Зустрічали голландців-волонтерів. Один з них був в Україні, возив обладнання та брав участь у відбудові Ірпеня.
– Читав, що з 2027 року Нідерланди згортатимуть програми допомоги українським біженцям. У зв’язку з цим які ваші плани на майбутнє?
– Офіційно тимчасовий захист діє до 4 березня 2027 року. Що буде далі – поки невідомо. Оприлюднено декілька варіантів. Наприклад, надання тимчасового дозволу на проживання терміном на три роки з правом працювати, мати медичне страхування, навчатися. При отриманні такого статусу українці переходять з державного житла на самостійне (орендоване) із самостійною оплатою житла і страхування. Другий варіант – перехід на робочі візи, студентські дозволи. І третій – програми добровільного повернення. Як бачите, вибір є.
Час змінювати пріоритети