Кінці у воду

Таємно від громадськості розглянув Фортечний районний суд справу стосовно кропивничанина З., обвинуваченого в нарузі над тілом померлої подруги. 27 березня нинішнього року проголошено вирок, але прочитати його абихто не зможе. В реєстрі судових рішень так і написали: «Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі».

Та шила в мішку не втаїш. У тому самому реєстрі опубліковано з півтора десятка документів, які дають уявлення про справу. Це – ухвали слідчих суддів, постановлені під час досудового слідства (вирішувалися питання про запобіжний захід, про обшук тощо). Згідно із цими документами, 18 жовтня 2024 року в поліцію звернулася кропивничанка Тетяна із заявою про зникнення 24-річної подруги Анни, з якою проживала в одному помешканні. За словами Тетяни, 16 жовтня Анна не повернулася з роботи в ресторані і сказала їй телефоном, що перебуває у свого хлопця З. Також Тетяна розповіла поліцейським, що 17 жовтня Анна уже не відповідала на дзвінки, а З. телефоном сказав їй, Тетяні, що близько 23-ї години напередодні відвіз Анну своїм Renault Duster додому і висадив біля під’їзду. Поліціянти допитали З. як свідка. Той розповів, що у лютому 2024-го розірвав стосунки з Анною, вона намагалася їх відновити, він погодився, зустрічалися разів із п’ять. За словами З., 16 жовтня 2024 року увечері він забрав Анну з роботи, разом скупилися в магазині, після чого відвіз її додому і залишив біля під’їзду. Якщо вірити З., він не помітив, куди вона вирушила, вийшовши з авто.

20 жовтня водолази знайшли в кар’єрі поблизу села Цибулевого Кропивницького району «підозрілий предмет, замотаний в картонний папір, всередині якого знаходився труп жіночої статі». Слідчо-оперативна група встановила особу загиблої. Нею виявилася зникла Анна. «В ході огляду трупа видимих тілесних ушкоджень не виявлено», – зазначається в судовій ухвалі.

20 жовтня поліція обшукала помешкання З. і вилучила деякі речі, зокрема й жіноче взуття, недопалки, простирадло, пляшку із сухим вином, шматок мотузки та «паперовий згорток з речовиною рослинного походження у подрібненому стані». 23 жовтня слідчий суддя Кіровського (теперішнього Фортечного) суду наклав арешт на ці речові докази. Поліція клопотала й про арешт належного З. Renault Duster, але суд не побачив у цьому потреби. Мовляв, нікуди машина не дінеться, а З. не перешкоджав її огляду.

25 жовтня 2024 року З. вручили повідомлення про підозру в нарузі над тілом померлої людини. Згідно з документом, усе було так: 17 жовтня вранці З., виявивши у своєму ліжку Анну мертвою, обмотав тіло простирадлом, загорнув у картон, обв’язав скотчем, а увечері відвіз машиною у безлюдну місцину поблизу Цибулевого, де, «продовжуючи нехтувати моральними засадами суспільства в частині поваги до померлих», вкинув у кар’єр, затоплений водою.

30 грудня 2024 року слідчий суддя Кіровського (теперішнього Фортечного) районного суду розглянув клопотання поліції про застосування до З., підозрюваного в нарузі над тілом померлої, цілодобового домашнього арешту. З. не погоджувався, бо йому «треба працювати». Суд заборонив йому виходити з помешкання з двадцятої години до шостої.

Звісно ж, кропивницькі журналісти прочитали ці ухвали слідчих суддів. Дізналися й про те, що підозрюваний – інтерн, син лікаря. Появилися численні публікації з цього приводу. Тетяна заявила засобам масової інформації, що справу намагаються сфальсифікувати в інтересах З. Їй начебто сказали в поліції, що Анна померла від передозування метадоном. Тетяна стверджує, що Анна не вживала наркотиків.

У лютому 2025 року обвинувальний акт передали у Фортечний районний суд. З. інкримінували наругу над тілом померлого. Того ж місяця З. поклопотав у суді про закритий розгляд справи – «з метою запобігання розголошенню особистих подробиць». Cуд задовольнив це клопотання, пославшись на статтю 27 Кримінального процесуального кодексу, яка, хоч і називається «Гласність і відкритість судового провадження», визначає деякі винятки із загального правила, серед яких – «у разі необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи».

Клопотати про закритий судовий розгляд може будь-хто. Навіть невдаха-злодій, який попався в «АТБ» на крадіжці пів літра акційного «Хлібодару» і двох псевдоплавлених сирків, може апелювати до 27-ї статті, адже йому неприємно буде, коли сусіди по під’їзду дізнаються про подробиці його приватного життя, зокрема те, що він п’є дешеву горілку й закушує сурогатом. Та навряд суд задовольнить таке клопотання. Навіть справи, де йдеться про статеві злочини, іноді розглядають відкрито. Недавній приклад – справа про вбивство Діани Хріненко, її розглядав той самий Фортечний районний суд. Середніцькому, який намагався зґвалтувати Діану та вбив її, призначено довічне ув’язнення. Олена Хріненко, яка брала участь у кожному судовому засіданні, тримаючи портрет Діани, переконана: розголос допоміг домогтися справедливості.

Згідно з реєстром судових рішень, з початку минулого року суди Кіровоградщини ухвалили вироки у п’яти провадженнях стосовно ґвалтівників. Два вироки закрито від публіки, три – оприлюднено. Серед оприлюднених – вирок того самого Фортечного районного суду за 30 вересня 2025 року стосовно уродженця селища Нового, який вчиняв сексуальне насильство над неповнолітньою падчеркою, його за це відправили у в’язницю на 15 років. Щоправда, справу розглядали на закритих засіданнях. Напевне, так розпорядилися в інтересах потерпілої, не гвалтівника. Але вирок опублікували.

Зате приватне життя інтерна З. визнали настільки вразливим, що й вирок засекретили. Та й чи визнали його винним? Чи, може, вибачилися за завдані незручності – допити, обшуки? У публічній інформації в реєстрі судових рішень відповіді на ці запитання не знайти. «Суспільне» з’ясувало у прокурора-обвинувача, що З. засуджено до двох років ув’язнення, але в тюрму потрапить, якщо тільки оступиться під час дворічного випробування на волі. Потерпіла сторона повідомила, що оскаржуватиме вирок як надто м’який.

Тим часом батько фігуранта кримінального провадження спробував позиватися до ЗМІ. Він образився на статтю «Сину відомого лікаря у Кропивницькому, якого підозрювали у вбивстві колишньої дівчини, пом`якшили статтю обвинувачення», опубліковану на початку минулого року місцевим сайтом. З.-старший хотів спростування і двохсот тисяч гривень компенсації за моральну травму. Позов подано до Подільського райсуду, той не став розглядати справу, передав Новгородківському (за місцем проживання, задекларованим журналістом). Новгородківський відфутболив назад у Подільський. А Подільський – назад у Новгородківський. Там у листопаді минулого року все й завершилося. Позивач відмовився від позову, а відповідач не заперечував.

Віктор Іваненко, «УЦ».