У Кропивницькому відбулася чергова значуща культурна подія. Наш відомий письменник, кіносценарист і режисер Олександр Жовна презентував загалу свою нову книжку «Малюнки з минулого». Люди, які зібралися на презентацію, змогли побачити робочі кадри зі зйомок його нового фільму «Історія Лізи» – про цю книгу, за мотивами якої знято фільм, ми неодноразово писали в «УЦ». Тема книжок і фільмів Жовни майже завжди одна – це дітки з особливими потребами, як їм жити, як нам з ними жити, ну й, насправді, хто з нас саме такий, з особливими потребами, – вони чи ми? Про що саме питали його прихильники та поціновувачі таланту на цій зустрічі? Більше про кіно, бо нову книжку побачили, але прочитати ще не встигли.
– Олександре, ви зробили усім нам боляче цими книгою та фільмом, але чомусь за це ми вам вдячні, бо є якісь речі, які відбуваються в нашому житті, про які більшість не хоче знати, не думає про це…
-Так, мені боляче і до того, і після того, але різниця між мною та залом у тому, що я тисячі разів дивився ці сцени в кіно, і навіть коли востаннє дивився, був зворушений, і мені не вірилося, що це моє кіно… На зйомках відбувалися справжні дива, небеса нам допомагали майже в кожній сцені – потрібен був дощ, а пожежної машини чомусь немає, і тут несподівано ллє дощ. Було надзвичайно багато містичних речей. Кіно – то взагалі суцільна містика, і ми переконалися в цьому в черговий раз.
– За вашими сценаріями знято вже п’ять фільмів.
– Фільмів п’ять, я вдруге виступаю як режисер. Мене в усіх попередніх фільмах не влаштовувало те, як режисери це зробили, і я вирішив, що можу зняти сам, і мені ще більше не сподобалося те, що вийшло, – це я про попередній свій фільм «Маленьке життя». А вже цей другий фільм мені подобається більше!
– Ви працюєте, скажімо так, на межах двох світів. З одного боку, наш, умовно «нормальний» світ, з іншого – нібито інакший, з «особливими потребами». Як вдається розуміти обидва світи?
– Ніхто не застрахований від народження таких дітей. Ні дядя Вася з ЖЕКу, ні професор із Гарварду, ніхто! Чи ти алкоголік, чи не п’єш – знову ж, ніхто не застрахований. Тенденція показує, що таких діток стає все більше й більше. Вони не схожі на нас, але схожі одне на одного, діти Сонця, сонячні діти… Вони схожі в чомусь на інопланетян, і мені на думку спадає: а чи не прийдуть вони на зміну нам, нібито «нормальним»? І чи не буде таке суспільство більш досконалішим, ніж наше?
У них немає багатьох негарних рис, які притаманні нам. У них немає підлості, вони справжні. Такими мали би бути усі люди. На жаль, поки що їх менше, ніж нас, і їм гірше, ніж нам.
– Як виникнув задум книги, потім фільму?
– Та я не знаю, звідки воно береться! Коли ми обговорювали з Романом Балаяном наш попередній фільм (мова йде про фільм «Ночь светла». – Авт.) і я розповів, що сам хочу знімати, бути режисером, то ми посварилися. Але потім, через певний час, побачивши моє кіно, він сказав, що такого кіно з України він ще не бачив, це щось нове! Я дуже вдячний метру за це! Навіть якби маестро сказав: «Ну так, нічого собі», я вже був би вдячний на все життя, а він таку похвалу видав.
Ну й трохи про нову книгу. Вибачте, ще не встиг прочитати. Але це не історія про те, як «не читав, але засуджую». Олександр Жовна насправді найуспішніший автор з Кіровоградщини, нема сумнівів, що його новий твір буде добре прийнятий публікою (а там, дивись, ще за її мотивами буде нове кіно… Тьху-тьху, аби не наврочити). Перший заступник голови обласної державної адміністрації Сергій Коваленко сказав, що за рахунок обласних коштів буде викуплено частину накладу, і книжка потрапить до бібліотек області, як і попередні книжки Жовни, до речі, це так звана книга-перевертень, у такому вигляді в нас вперше щось друкується. Що це таке, що за перевертень – шукайте, купляйте, дізнаєтесь…
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...