Кропивницьке підприємство може закритися через неякісну підготовку студентів

«Друкмаш-центр» є одним з найбільших вітчизняних виробників інвалідних візків для людей з обмеженими можливостями, протезів молочної залози та протезно-ортопедичних виробів. Також підприємство протезує окремі категорії населення і надає послуги з реабілітації жінкам після мастектомії. Для людей з нестандартними антропометричними параметрами та особливими потребами, яким не підходять крісла з модельного ряду підприємства, приймаються індивідуальні замовлення на виготовлення відповідних крісел колісних з важільним приводом.

Завод «Друкмаш-центр» може зупинитися через кадровий голод.

Про це в інтерв’ю «УЦ» заявила директор підприємства Людмила Шубіна.

«Якщо зараз пенсіонери підуть, то мені доведеться просто завод зупиняти, – сказала вона. – Це не просто брак кадрів. Я вже 10 років шукаю людину, яку можна було б «натаскати» бути генеральним директором. Притому, що у мене є службові квартири, там живуть люди, які мені потрібні на підприємстві, – все обставлено, заходь і живи. Ті, хто в 1990-ті пішов із заводу на ринки, вже не повернулися – ті, кому 50, 55, під 50. У мене є або зовсім «молодняк», або під 40. І якщо підуть усі пенсіонери, вони не впораються з заводом».

Водночас, за словами Шубіної, підготовка потенційних працівників, яку вони отримують в університеті, не витримує критики: «Я тричі говорила (на зустрічах зі студентами Центральноукраїнського державного технічного університету – ред.), три роки поспіль: «Я все розумію, не всі з вас хочуть бути директорами. Тому тих, хто не збирається працювати за фахом взагалі, – попрошу встати і вийти, щоб не заважати іншим». Вони встають і в усі три проходи натовпом виходять. Або вони зайняли чиєсь місце, або університет потрібно просто закрити!»

Шубіна готова оплачувати майбутнім працівникам навчання у серйозних вузах: «Я буду платити гроші за те, щоб люди, які захочуть стати фахівцями на цьому заводі, навчалися в серйозних вузах. У Харкові, Києві. У всіх інших містах – приблизно така ж «петрушка», як і тут. Навіщо тут цей університет – незрозуміло. Складається враження, що цей заклад просто торгує дипломами. У мене робітники працюють – і не один, які закінчили наш ЦДТУ і навіть не намагалися влаштуватися інженерами. Наладчики і фахівці-механіки в цеху токарних автоматів – там працює дві людини на величезний цех. Ми не можемо молодих знайти, у них не вистачає інтелекту. Поки ми – ті, кому за 60, ще тримаємося на плаву. Що буде потім – я не знаю».